У глобальному масштабі зберігання відпрацьованого ядерного палива атомних електростанцій передбачає створення постійних довговічних сховищ. Вони повинні повністю забезпечувати зберігання відпрацьованого ядерного палива на кілька тисяч років: протягом цього часу паливо втратить свою залишкову радіоактивність. Але сьогодні ще жодна держава у світі не має повноцінного постійного сховища, хоча робота над їх створенням ведеться. Ця обставина змусила почати пошук варіантів зберігання відпрацьованого палива до тих пір, поки не будуть споруджені постійні сховища.

Проектними рішеннями АЕС з ВВЕР-1000 було передбачене вивезення відпрацьованого ядерного палива (після 3-5-річної витримки у басейнах витримки) в стаціонарне сховище (РФ). Однак, ще при СРСР, стало ясно, що через обмежені можливості сховища, відсутність можливості його розширення, а також відсутність можливості на найближчу перспективу будівництва заводу з переробки відпрацьованого ядерного палива виникнуть проблеми з підтримкою життєздатності АЕС при неухильному забезпеченні безпечної експлуатації.

У 1992 році почалися пошуки радикальної зміни ситуації, що складалась для найбільшої АЕС України - Запорізької, тому що за прогнозами фахівців, через дефіцит вільних місць в басейнах витримки вже до приходу 1998 року довелося б зупинити блоки ВП ЗАЕС і таким чином залишити без електроенергії четверту частину населення і підприємств України.

За погодженням з Держкоматомом України Запорізька АЕС оголосила міжнародний конкурс на кращий проект тимчасового сховища відпрацьованого палива, і після ретельного аналізу, був обраний проект, що базується на технології сухого вентильованого контейнерного зберігання, компаній «Сієрра Ньюклєар Корпорейшн» (SNC) і «Дюк інжиніринг енд сервісез» (DЕ&S).

Технологія фірми DЕ&S була визнана найбільш екологічно безпечною, практичною, ефективною, рентабельною і такою, що найбільш відповідає специфічним потребам Запорізької АЕС, а саме:

  • Проект фірми DЕ&S ліцензований в наглядових органах США і вже реалізований на АЕС США.
  • Даний проект враховував можливість виготовлення компонентів ССВЯП на підприємствах України з вітчизняних матеріалів (наприклад, на енергодарському заводі НСОіТ). Тип сховища був затверджений рішенням Науково-технічної Ради Держкоматому 12.01.95 р.

Суть проекту

При зберіганні ВТВЗ в басейні витримки більше 5 років залишкове тепловиділення і радіоактивність палива значно знижуються. Таке паливо можна безпечно зберігати сухим способом в спеціальних контейнерах, що забезпечують ефективне зняття тепла з ВТВЗ і достатній біологічний захист від радіаційного впливу на персонал АЕС та навколишнє природне середовище. Цей спосіб проміжного зберігання ВТВЗ широко застосовується в міжнародній практиці експлуатації АЕС.

На підставі порівняльного аналізу можливих способів зберігання ВТВЗ, проведеного Харківським інститутом «Енергопроект» (ХІЕП), для Запорізької АЕС була обрана система проміжного зберігання ВТВЗ у вентильованих бетонних контейнерах, що встановлюються на бетонному майданчику (система ВКЗ-ВВЕР). Ця система є прямою модифікацією системи проміжного зберігання, що застосовується на АЕС США, і має ліцензію наглядових органів США (NRC). На даний момент декілька АЕС США мають сухі контейнерні сховища, і ще ряд інших - активно реалізують плани створення таких сховищ на своїй території. До країн з уже сформованою практикою сухого контейнерного зберігання ВЯП відносяться також Канада, Німеччина, Швейцарія, Великобританія, Литва.

Організації, що брали участь у будівництві та експлуатації ССВЯП

Запорізька АЕС несе повну відповідальність за розробку, будівництво, випробування та експлуатацію ССВЯП. ВП ЗАЕС була відповідальна за здійснення всіх заходів, пов'язаних з цим проектом, а також за надання всієї необхідної документації і фінансування, потрібних для отримання ліцензії на будівництво та експлуатацію ССВЯП.

Усі будівельні роботи в рамках даного проекту, а також здійснення програми контролю якості на об'єкті перебувало під контролем ВП ЗАЕС.

Організаціями-підрядниками, які брали участь у проектуванні, будівництві, випробуваннях та експлуатації ССВЯП на Запорізькій АЕС були: Харківський інститут «Енергопроект» (ХІЕП), Duke Engineering & Services (DE&S) і Sierra Nuclear Corporation (SNC).

ХІЕП виступав генеральним консультантом з проектування та будівництва ССВЯП. ХІЕП також відповідав за розробку звіту з охорони навколишнього середовища, забезпечення проектних вихідних даних для підготовки звіту з технічної безпеки, а також за розробку робочого проекту будівництва ССВЯП, включаючи необхідну реконструкцію існуючих систем і споруд.

DE&S була організацією-підрядником, що відповідала за загальну координацію наступних робіт: розробка проекту, проектний аналіз, матеріально-технічне забезпечення проекту, нагляд за будівництвом, ліцензування, забезпечення якості, навчання персоналу, пусконалагоджувальні операції та експлуатація систем і устаткування.

Головним субпідрядником DE&S і провідною організацією-підрядником з проектування системи ВКЗ-ВВЕР була SNC.

Станом на 18.09.2021 - 04:59

Виробничі показники
Енергоблок №1 951 МВт
Енергоблок №2 -
Енергоблок №3 988 МВт
Енергоблок №4 -
Енергоблок №5 973 МВт
Енергоблок №6 1004 МВт
Сумарне навантаження 3916 МВт
Радіаційний стан
Промисловий майданчик 0.08 мкЗв/г
м. Енергодар 0.09 мкЗв/г
Метеорологічний стан
Температура повітря 13.1
Вітер ПдПдС
Швидкість вітру 1.7 м/с
Відносна вологість 95 %
Атмосферний тиск 756 мм рт.ст.