Новини атомної енергетики

З Енергоатому в черговий раз намагаються стягнути вже сплачені борги

03.12.2018

НАЕК «Енергоатом» може стати об’єктом шахрайської схеми з протиправного відчуження державних коштів. Німецька G+H Montage GmbH вирішила через суд стягнути з української держкомпанії борг у 6,8 млн грн за обладнання, встановлене на Чорнобильській АЕС ще далекого 1995 року. Усе б нічого, але 2007 року, коли Енергоатомом керував Андрій Деркач, компанія вже сплатила цей борг у повному обсязі, перерахувавши кошти посереднику ТОВ «Крок 2006». Однак до кінцевого адресата кошти, очевидно, не дійшли. І через 11 років G+H Montage GmbH про це раптово "згадала".

Найбільший виробник електроенергії в Україні, державна компанія, стратегічне значення якої для енергетичної безпеки України є безумовним, врешті решт один з ключових гарантів соціальної стабільності в країні – НАЕК «Енергоатом» - вже в котрий раз стає об’єктом шахрайської схеми з протиправного відчуження державних коштів. Бува й таке, – відповість пересічний спостерігач. У випадку з Енергоатомом, який щорічно потребує величезних обсягів закупівель різноманітного обладнання, матеріалів та послуг, ризики натрапити на недобросовісного контрагента є дійсно високими, і юристи Компанії досить успішно відбивають багаточисельні атаки шахраїв. Але зовсім інша річ, коли шахрайським схемам починають сприяти суди та інші державні установи, в такій ситуації захищати інтереси державної компанії стає надзвичайно складно. Так було у 2016 році в історії з позовом фірми-примари ЗАТ «Укрелектроват», яка намагалась стягнути з Енергоатома 127,3 млн грн «намальованої» заборгованості. Тоді за рішенням суду рахунки Енергоатома були заблоковані майже півроку. Підключивши до вирішення проблеми вище керівництво держави, Енергоатом домігся скасування протиправних рішень. Але пройшло два роки і загроза повторення тієї абсурдної ситуації стає цілком реальною завдяки абсолютно незрозумілому рішення Окружного адмінсуду Києва за позовом компанії G+H Montage GmbH.

Без зайвого шуму

Почнемо, так би мовити з середини, адже історія, про яку піде мова, почалась ще у 1990-ті. 28 листопада 2007 року постановою державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції міста Києва було закінчено виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа від 5 листопада 2001 року (№ 2/118), виданого Апеляційним судом Києва, про стягнення з ДП «НАЕК «Енергоатом» на користь G+H Montage GmbH заборгованості в розмірі 6 мільйонів 818 тисяч 943 гривні 70 копійок. Виконавче провадження було закінчено у зв’язку з повним погашенням Енергоатомом своєї заборгованості перед G+H Montage GmbH, тобто у зв’язку з фактичним виконанням судового рішення.

Але через одинадцять років 19 листопада 2018 року юристам Енергоатома стало відомо з Єдиного державного реєстру судових рішень України про прийняття Окружним адміністративним судом м. Києва (суддя Володимир Келеберда) рішення від 16 листопада 2018 року (№ 826/9609/17) за позовом тієї ж таки G+H Montage GmbH про визнання протиправною та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження. Цікаво, що представників Енергоатома до суду не викликали, бо вони б відразу вказали судді на закінчення провадження за позовом G+H Montage GmbH ще 11 років тому, та й сам суддя міг про це легко дізнатись з реєстру судових рішень. Саме прийняття рішення щодо відновлення провадження було зроблене з багатьма процесуальними помилками, зокрема ця справа взагалі не є підсудною Окружному адмінсуду. Ухвалою Шевченківського районного суду від 25 жовтня 2017 року було встановлено, що скарга фірми G+H Montage GmbH на рішення та бездіяльність державного виконавця в порядку статей 384, 385 Цивільно процесуального кодексу України підсудна Шевченківському районному суду міста Києва, а підстав для повернення скарги або відмови у відкритті провадження у справі не вбачається.

Так в чому ж причина такої завзятості судді, може він переймається покращенням інвестиційного клімату в Україні та захистом інтересів закордонних компаній в Україні?

G+H Montage GmbH є німецькою компанією, яка виробляє та встановлює обладнання зі зменшення шуму на таких об’єктах як аеропорти, заводи, виробництво яких пов’язане з «шумовим забрудненням», авіаційні ангари та атомні електростанції. Базуючись в Німеччині, компанія працює по всьому світу. Так, в Україні обладнання G+H Montage GmbH було встановлено і на Чорнобильській АЕС, але відбулось це ще у 1995 році. І ось саме за це обладнання, яке вже 23 роки стоїть десь на непрацюючій з 2000 року ЧАЕС, Енергоатом, який створений лише у 1996 році, нібито досі винен G+H Montage GmbH 6,8 млн грн. Цей вражаючий бекграунд мав би викликати що найменше глибоке здивування в суду та логічне запитання: де ж G+H Montage GmbH взагалі була стільки років, чому згадала про борг тільки зараз?

І ось тут вже варто згадати, що суддя Володимир Келеберда є досить відомою медійною особою, адже телепроект «Наші Гроші» присвятив йому ціле розслідування, з якого випливає, що він вдає розлучення з дружиною, щоб сховати свій заміський маєток. Ще у 2008 році Прокуратура Києва порушувала кримінальну справу проти судді Келеберди за винесення завідомо неправосудного рішення. Але пан Келеберда так і залишився в струнких рядах солдат української Феміди. Можливо такі стійкі захисники інтересів закордонних компаній дійсно нам потрібні? Врешті решт, якщо німці вважають себе потерпілою стороною, то треба йти на зустріч нашим європейським партнерам. Все ніби так, але є в цій справі один вкрай важливий нюанс - 2007 року, коли Енергоатомом керував Андрій Деркач, Компанія вже сплатила G+H Montage GmbH повну суму заборгованості за поставлене на ЧАЕС обладнання.

Домовитись з Деркачем

У липні 2008 року в ході своєї прес-конференції нинішній президент Енергоатома Юрій Недашковський, який тоді повернувся на посаду президента Енергоатом, зазначив, що 2007 року, під час керівництва компанією Андрієм Деркачем було «добровільно сплачено грошовими коштами 134,6 млн грн старих боргів Енергоатома. При цьому порушувався встановлений ще у 2005 році принцип погашення таких боргів: дисконт в залежності від терміну погашення. Тобто - чим швидше погашення, тим більше знижка. І навпаки. Замість цього, борги погашалися «за домовленістю» - відразу одним платежем. У повному обсязі».

Загалом, в українській практиці це відома і розповсюджена історія – стягувати з державних компаній борги за домовленістю з їх керівництвом, а потім тихенько повертати частину стягненого за сприяння. При цьому дуже часто до тих, кому насправді заборгували, жодної гривні взагалі не доходить.

Отже на своїй тодішній прес-конференції Юрій Недашковський також повідомив дуже важливу річ: «25 жовтня 2007 року Енергоатом сплатив 6 млн. 819 тис. грн. такому собі ТОВ «Крок 2006». Підставою для проведення зазначеної оплати стала вже згадана заборгованість 1995 року Чорнобильської АЕС перед G+H Montage GmbH.

Власне, на наш погляд, у цьому і криється відповідь на усі зазначені вище риторичні запитання до судді Келеберди. Якщо люди з ТОВ «Крок 2006» один раз домовились з самим Андрієм Деркачем про сплату дивного боргу, то чому б через 11 років не спробувати продати туж саму корову ще раз. Таких «фахівців» на жаль вистачає (можна згадати той самий «Укрелектроват», який намагався отримати раздутий борг, реальне походження якого також губилось десь у дев’яностих роках). Важливо розуміти, що хоча у 2007 році «Крок 2006» нібито і діяв в інтересах G+H Montage GmbH, але можна з величезною вірогідністю припустити, що німецька компанія від свого «представника» так нічого і не дочекалась.

Навряд чи фірма з геніальною назвою «Крок 2006» дотягнула до наших часів, мабуть тут треба шукати щось типу «Крок 2018», або взагалі приватних юристів, які з одного боку пообіцяли німцям повернути старий борг, отримавши під це довіреність на представлення їх інтересів в суді, а з іншого боку зробили цікаві пропозиції тим, від кого залежить прийняття рішення за позовом. G+H Montage GmbH в цьому випадку знову відведено роль звичайного «терпіли», від імені якого «чоткі пацани» намагаються вже вдруге відтиснути гроші в держави.

Якщо припустити цей варіант, стає зрозуміло, чому суддя Келеберда такий неуважний до деталей справи. І мова тут може йти зовсім не про 6,8 млн грн, а про на порядок більші суми, адже той самий «Укрелектроват» 2,5 млн грн сумнівного боргу примудрився перетворити на більш ніж 100 млн грн. Варто лише правильно мотивувати державних чиновників, і не такі варіанти з відчуження державної власності можливі. Чи все ж таки не можливі? Про це ми дізнаємось дуже скоро – засідання Окружного адмінсуду за справою про повторне стягнення з Енергоатома 6,8 млн грн призначене на 5 грудня.

Антон Лосєв

УНІАН


Енергоміст "Україна-ЄС" заслуговує підтримки польського уряду – аналітики Атлантичної ради

19.10.2018
Вивчаючи перспективи реалізації проекту «Енергетичний міст Україна – ЄС», аналітики Атлантичної Ради прийшли до висновку про високий потенціал даного проекту для забезпечення енергетичної безпеки Польщі. Вони також відзначають, що Брюссель, Вашингтон і Київ повинні якнайшвидше обговорити можливість реалізації проекту.

Продовжуючи серію публікацій, присвячених перспективам реалізації проекту «Енергетичний міст Україна – Європейський Союз», аналітики Атлантичної Ради (неурядовий аналітичний центр США), приходять до висновку про високий потенціал даного проекту для забезпечення енергетичної безпеки Польщі. Про це зокрема йдеться у статтях «Стан атомної енергетики України: міжнародний потенціал» і «Роль Польщі в проекті Енергетичний міст та регіональної енергетичної безпеки», опублікованих на сайті Атлантичної ради 9 і 17 жовтня. Автори матеріалів - науковий співробітник Центру з надзвичайних ситуацій та національної безпеки Арізонського державного університету (США) Меліса Херш і генеральний директор Консалтингової групи з ядерної економіці (NECG, США) Едвард Ки також відзначають, що Брюссель, Вашингтон і Київ повинні якнайшвидше обговорити можливість реалізації проекту «Енергетичний міст Україна-ЄС»:

«Стан атомної енергетики України: міжнародний потенціал»

Враховуючи важливість енергетичної і національної безпеки України для національних інтересів США, Америці та її європейським партнерам слід більш уважно вивчити вигоди і ризики пропозиції Києва за проектом енергомосту.

У своїй суті "Енергетичний міст Україна-ЄС" спирається на проект Європейського банку реконструкції та розвитку щодо модернізації українських мереж передачі електроенергії для її подальшої синхронізації з європейською енергосистемою ENTSO-E. Україна має потенціал для підключення до мереж Євросоюзу і його ринку електроенергії, вона може стати надійним експортером електроенергії для Європи.

Енергоміст дозволить забезпечити постачання електроенергії з Хмельницької АЕС в Польщу по вже існуючих лініях електропередач, що допомогло б знизити залежність Європи від Росії в енергетичній сфері. На додаток до об'єднання газових мереж, "Енергетичний міст Україна-ЄС" являє собою ще одну можливість посилити зв'язки ЄС і України у сфері електричної енергії.

Найважливішою частиною концепції, на якій базується проект енергомосту, є модернізація і розширення можливостей атомної енергетики України. В ідеалі Україна хотіла б, щоб у проекті "Енергетичний міст Україна-ЄС" брали участь американські та європейські інвестори, але вони поки не поспішають. У той же час інтерес до розвитку атомної енергетики України виявляє Китай.

Національна ядерна корпорація Китаю China Guangdong Nuclear Power Co розглядає можливість виходу на український ринок, ймовірно переслідуючи при цьому і зовнішньополітичні інтереси. В даному випадку Китай може діяти за аналогією з Росією, використовуючи співпрацю в атомній енергетиці для побудови довгострокового зовнішньополітичного впливу.

Ще в 2016 році китайська China National Nuclear Power підтвердила свою зацікавленість у добудові третього і четвертого енергоблоків ХАЕС.

Зовсім нещодавно Китай заявив про свою готовність викупити частку РФ у проекті будівництва в Україні заводу з виробництва ядерного палива. Поки що рішень не прийнято, але логічно припустити, що Китай буде продовжувати шукати варіанти участі в довгострокових проектах в українській атомній енергетиці.

Вашингтон і Брюссель повинні звернути увагу на ці події. Україні ж варто ретельно вивчити будь-які пропоновані Китаєм інвестиції в довгострокові критично важливі інфраструктурні проекти і розглянути потенційні ризики, пов'язані з виникненням енергетичної залежності від Китаю, яка може прийти на зміну залежності від Росії.

Брюссель, Вашингтон і Київ повинні обговорити плюси і мінуси проекту "Енергетичний міст Україна-ЄС" в самий найближчий час.

«Роль Польщі в проекті Енергетичний міст та регіональної енергетичної безпеки»

Побоювання Польщі щодо російських військових і гібридних загроз призвели до того, що 9-я найбільша економіка Європи збільшила свої витрати на оборону. На цьому тлі посилилася зв'язок між Варшавою і Вашингтоном в оборонних питаннях. Однак Польща залишається вразливою для Росії в економіці та енергетиці. Угоду про постачання в Польщу американського скрапленого газу є, як символічним, так і необхідним, але недостатнім рішенням для забезпечення енергетичної безпеки Польщі. Для того, щоб відповідати заявленій ролі інфраструктурного та енергетичного центру безпеки Польщі необхідно враховувати вигоди, які їй надає концепція енергетичного мосту з Україною.

«Енергетичний міст Україна-ЄС» пропонує досить переконливий стратегічно безпрограшний сценарій, що дозволяє розглядати регіональні та трансатлантичні короткострокові і довгострокові вигоди для енергетичної безпеки Польщі, України, Центральної і Східної Європи, а також країн Балтії. Однак реалізація проекту безпосередньо залежить від згоди Польщі на участь у модернізації лінії електропередач і продажу електроенергії з використанням існуючої лінії електропередач між Україною і Польщею, що в кінцевому підсумку сприятиме добудову двох енергоблоків ХАЕС.

Участь у проекті відкриває перед Польщею можливість стати важливим чинником забезпечення стабільності та розвитку України, що одночасно буде сприяти зміцненню її власної стабільності. Політична підтримка енергомосту з боку Польщі має важливе значення для проекту, вона підтвердить прихильність Варшави регіональної енергетичної безпеки, а також посилить її вага у відносинах з НАТО і США. Крім того, така підтримка сприяла б вирішенню цілого ряду завдань, що стоять перед Польщею у сфері енергетичної і економічної безпеки, а також зміцнить позиції країни в протистоянні гібридним загрозам. Реалізація проекту «Енергетичний міст Украна-ЄС» - це і вирішення проблеми дефіциту електроенергії в Польщі.

Хоча поставки скрапленого газу американського та норвезького походження можуть розглядатися як більш важливий стратегічний проект для Польщі, атомна генерація є чистим, конкурентоспроможним і надійним джерелом електроенергії, який допоможе забезпечити енергетичну безпеку Польщі та прискорить скорочення викидів вуглекислого газу в електроенергетиці. І хоча Польща розглядає кілька варіантів щодо будівництва власних атомних електростанцій в цілях диверсифікації джерел електроенергії, всі вони поки не просунулися вперед. Політичні й економічні перешкоди на шляху створення власної атомної генерації з нуля в Польщі (або в будь-якій іншій країні) дуже великі.

Перший етап реалізації проекту енергомосту дає Польщі можливість швидко додати надійну і чисту атомну електроенергію до свого енергобалансу. Більш пізні етапи проекту дозволяють Польщі взяти участь у фінансуванні добудови третього і четвертого блоків ХАЕС і відкривають можливість стати співвласником. При цьому Польща зможе не лише задовольнити власні потреби в чистої електроенергії, але і продавати надлишки електроенергії в країни Балтії, що повністю відповідає її прагненням до регіонального лідерства у сфері забезпечення енергетичної безпеки. Енергетичний міст знизить залежність Польщі від російського газу і вугілля.

В даний час у Польщі зацікавленість у проекті «Енергетичний міст Україна-ЄС» проявляє приватний бізнес, в першу чергу Polenergia International - дочірня компанія приватного холдингу Kulcyzk International S. ar.l. (Люксембург). Polenergia International очікує, що Кабінет міністрів України оголосить тендер на реалізацію проекту у форматі державно-приватного партнерства. Для реалізації проекту вже створено консорціум, в який крім Polenergia International S. ar.l. увійшли Westinghouse Electric Sweden AB і EDF Trading Limited.

Проте проект потребує підтримки з боку польського уряду, чого досі не сталося. Польщі слід дотримуватися довгострокової стратегії, в якій вона може грати одну з ключових ролей по забезпеченню енергетичної безпеки України та підтримання трансатлантичної безпеки. Що ще більш важливо, проект «Енергетичний міст Україна-ЄС» економічно вигідний самій Польщі.

Частина перша:

Американські аналітики оцінили роль «Енергетичного мосту Україна – ЄС» для безпеки України

Повний текст статей читайте на сайті Атлантичної ради:

Ukraine's Nuclear State of Play: The International Dimension

Poland's Role in Energy Bridge and Regional Energy Security

УНІАН

 


Американські аналітики оцінили роль «Енергетичного мосту Україна – ЄС» для безпеки України

05.10.2018

У статті «Яку роль Енергетичний міст може зіграти для енергетичної стабільності України?», опублікованій на сайті Атлантичної ради, її автори - науковий співробітник Центру з надзвичайних ситуацій та національної безпеки Арізонського державного університету (США) Меліса Херш і генеральний директор Консалтингової групи з ядерної економіці (NECG, США) Едвард Ки дають оцінку перспективам реалізації проекту «Енергетичний міст «Україна-Європейський Союз»:

Енергетична безпека в Україні в довгостроковій перспективі може стати ще більш дестабілізуючим фактором, ніж конфлікт на Донбасі. США і ЄС активно підтримують зусилля України з реформування енергетичного сектору, приділяючи велику увагу зниженню залежності України від російського газу і модернізації газового сектора України. Однак, поки адміністрація Трампа зважує варіанти протидії будівництву «Північний потік – 2», який забезпечить постачання російського газу до ЄС в обхід України і створить потенційну загрозу економіці і безпеки України, увагу до газового сектору України слід доповнити більш чітким акцентом на електроенергетику і атомної генерації.

Останні два роки атомна енергетика забезпечувала половину загального виробництва електроенергії в Україні і є ключовою частиною стратегії енергобезпеки України. Для України енергетична безпека означає не тільки диверсифікацію постачальників енергоносіїв, але і диверсифікацію джерел енергії, а також їх надійність. Плани України щодо розвитку потенціалу її атомної генерації, національної безпеки і зовнішньої політики знаходять своє відображення в проекті «Енергетичний міст «Україна-ЄС». Ідея проекту виникла після початку російської агресії щодо України була представлена уряду країни в 2015 році.

Реалізацію проекту «Енергетичний міст «Україна-ЄС» очолює державна компанія "Енергоатом", а в його основі лежить підключення України до енергосистеми ЄС для поставок електроенергії з блоку №2 Хмельницької атомної електростанції. Передбачається, що по енергомосту електроенергія з другого блоку Хмельницької АЕС буде надходити безпосередньо у Польщу та Угорщину, а також, можливо, в країни Балтії. Поки тільки невелика частина української енергосистеми пов'язана з Угорщиною (через Бурштинський енергоострів), і енергетичний міст націлений на посилення цих зв'язків. Доходи від продажу атомної електроенергії в Європу дозволять "Енергоатому" забезпечити фінансування добудови двох ядерних реакторів на ХАЕС.

Передбачувані стратегічні і фінансові вигоди для України від реалізації проекту очевидні: енергоміст дозволить поставляти атомну електроенергію з України в Польщу і, можливо, далі в Європу, формуючи більш тісні зв'язки між Європою та Україною. Більш того, для поставок електроенергії планується більше задіяти вже існуючі лінії передачі, ніж нову інфраструктуру. В результаті Україна отримає так необхідну їй тверду валюту від продажу електроенергії в країни ЄС, що допоможе країні компенсувати доходи від транзиту природного газу, втрата яких очікується з 2019 року, коли Україна має намір розірвати контракт з російським «Газпромом».

Енергетичний міст також буде сприяти зусиллям «Енергоатому» за підвищення продуктивності і надійності всього парку атомних енергоблоків, спираючись на раніше зроблені зусилля по підвищенню надійності поставок ядерного палива.

У разі успішної реалізації, проект "Енергетичний міст" буде сприяти підвищенню економічних показників «Енергоатому», а також забезпечить надійне постачання електроенергії для економічного зростання країни, її національної та політичної стабільності.

Разом з тим проект несе певні ризики і повинен оцінюватися з урахуванням високої конкуренції на європейському енергоринку, небажання Європи включати атомну генерацію в свої плани диверсифікації джерел електроенергії і підвищена увага ЄС до поновлюваних джерел енергії. «Енергетичний міст» також стикається з проблемами і в самій Україні, серед яких вибори 2019 року.

Однак, "Енергетичний міст" – це життєздатний проект, гідний подальшого вивчення як один з факторів досягнення Україною енергетичної і національної безпеки.

УНІАН


Голова Держатомрегулювання Григорій Плачков подякував МАГАТЕ за незмінну позицію щодо визнання АРК Крим невід'ємною частиною території України

18.09.2018
Председатель Госатомрегулирования Григорий Плачков поблагодарил МАГАТЭ за неизменную позицию относительно признания АРК Крым неотъемлемой частью территории Украины

Очільник офіційної делегації України на Генеральній конференції Міжнародної аґенції з атомної енергії (МАГАТЕ), голова Державної інспекції з ядерного регулювання України Григорій Плачков подякував МАГАТЕ за незмінну позицію щодо визнання АРК Крим невід’ємною частиною території України.  Про це він заявив в рамках загальних дебатів, що відбулись у перший день Генеральної конференції.

Темою №1 у обговоренні цьогорічної Генеральної конференції стала озвучена позиція США щодо ядерної програми Ірану.  Так, міністр енергетики США Рік Перрі зачитав послання президента США Дональда Трампа, в якому йдеться, що Сполучені Штати Америки виступають за те, щоб Іран ніколи не отримав доступ до ядерної зброї. "Ми повинні забезпечити виключно мирний характер ядерної програми Ірану і назавжди перекрити Тегерану все шляху до створення ядерної зброї", - йдеться в посланні Трампа. Крім того, президент США нагадав про Сирію і про те, що Дамаск "повинен в повному обсязі співпрацювати з МАГАТЕ, дотримуючись свої зобов'язання за гарантіями агентства".

Як повідомлялося, також до складу офіційної делегації входять в.о. голови Комітету Верховної Ради України з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки Олександр Домбровський, перший заступник міністра енергетики та вугільної промисловості Тетяна Максимець,   заступник директора департаменту ядерної енергетики та атомно-промислового комплексу Світлана Кульчицька, президент НАЕК "Енергоатом" Юрій Недашковський, голова ДНТЦ ЯРБ Ігор Шевченко, голова Державного Агентства з управління зоною відчуження Віталій Петрук та інш.

Нагадаємо, 17 вересня 2018 року у м. Відень (Республіка Австрія) розпочала роботу чергова 62-а сесія Генеральної Конференції МАГАТЕ. Під час сесії, яка триватиме до 21 вересня, делегати обговорять низку питань, серед яких діяльність агентства в сфері ядерної науки і технологій, їх практичне застосування, підвищення ефективності МАГАТЕ в напрямі здійснення гарантій і розширення міжнародного співробітництва з проблематики ядерної та радіаційної безпеки.

Цьогорічний науковий форум присвячений ролі атомної галузі у запобіганні зміні клімату. Також окремі заходи присвячені технологіям малих реакторів як перспективі розвитку атомної  енергетики у світі.

Також у рамках Генконференції відбулася презентація розробленого в МАГАТЕ обладнання віртуальної реальності, яке використовується в процесі підготовки працівників служб надзвичайного реагування на радіаційні та ядерні інциденти. Таке обладнання вже використовується на курсах, що проводяться під егідою МАГАТЕ.

Довідково: Міжнародна аґенція з атомної енергії є провідним світовим міжнародним урядовим форумом науково-технічної співпраці в сфері мирного використання ядерних технологій. Станом на квітень 2015 року до складу Агентства входить 164 країни-члена. МАГАТЕ входить до загальної системи міжнародних організацій ООН, а його відносини з ООН базуються на окремій угоді від 1959 року.

За матеріалами Держатомрегулювання та світових ЗМІ




Кабмін затвердив ТЕО добудови двох блоків Хмельницької АЕС вартістю 72 мільярди

26.07.2018

Кабінет міністрів затвердив техніко-економічне обгрунтування (ТЕО) добудови енергоблоків №3 і №4 Хмельницької АЕС (ХАЕС, Нетішин, Хмельницька область) вартістю 72,4 млрд грн (у цінах на 5 травня 2017 року).

Відповідне рішення було прийнято на засіданні уряду 11 липня.

Рішення вимагає подальшої доробки Міністерства енергетики та вугільної промисловості разом з Національної атомної енергогенеруючої компанії "Енергоатом" та Міністерством економічного розвитку і торгівлі в частині впровадження на енергоблоках №3 і №4 ХАЕС реакторних установок, крім установок виробництва країни-агресора.

Відзначається, що компанія Skoda JS (Чехія), яка, згідно з ТЕО буде поставляти реакторні установки для даних енергоблоків, належить компанії "Об'єднані машинобудівні заводи" (Росія).

Згідно ТЕО, текстом якого володіє УНІАН, після денонсування договору про добудову даних енергоблоків з Росією єдиним варіантом, що забезпечує добудову в найбільш короткі терміни при мінімізації витрат, є застосування реакторної установки (РУ) ВВЕР-1000 (водо-водяний енергетичний реактор) виробництва компанії Skoda JS (Чехія).

На двох енергоблоках передбачається установка турбіни виробництва "Турбоатом", а генератора від "Електроважмашу" (обидва підприємства - Харків).

Встановлена електрична потужність двох енергоблоків буде становити 2094 МВт, а двох турбогенераторів - 2200 МВт.

Таким чином, можлива експлуатація двох енергоблоків на потужності 2200 МВт.

Річне виробництво електроенергії двох енергоблоків - 16,226 млрд кВт-ч.

Загальна вартість добудови двох енергоблоків - 72,4 млрд грн (у цінах на 5 травня 2017 року), в тому числі вартість обладнання - 46,3 млрд грн. При цьому вказується, що це не остаточна вартість.

Для потреб 30 км зони спостереження передбачено виділення до 10% від загальної вартості добудови.

Терміни будівництва - 84 місяці від початку робіт, а гаданий введення в експлуатацію енергоблоку №3 - 2025 рік.

Загальний стан будівельної частини на момент припинення робіт енергоблоку №3 - 75%, енергоблоку №4 - 28%.

Також зазначено, що можлива перша завантаження ядерного палива виробництва компанії Westinghouse (США).

Як повідомляв УНІАН, 5 липня урядовий комітет схвалив ТЕО добудови двох енергоблоків Хмельницької АЕС, а 11 липня Кабмін переніс затвердження даного ТЕО з невідомих причин.

Переможцем міжнародного конкурсу з вибору типу реакторної установки для будівництва 3-го і 4-го енергоблоків Хмельницької АЕС в жовтні 2008 року стала російська компанія «Атомстройекспорт». У конкурсі, окрім «Атомбудекспорту», також брали участь американська Westinghouse і південнокорейська KEPCO.

В кінці 2014 року глава «Енергоатому» Юрій Недашковський заявив, що Україна може денонсувати угоду з Росією з-за відсутності з боку останньої якихось зрушень у реалізації цього проекту. Тоді очікувалося, що замінити «Росатом» (материнська компанія «Атомбудекспорту») зможе чеська Skoda (власником чеської Skoda JS a.s. є юридична особа, зареєстрована в Росії).

У 2015 році Верховна Рада денонсувала угоду про добудову Хмельницької АЕС з Російською Федерацією.

За оцінками «Енергоатому», завершення будівництва цих блоків дасть додаткову генерацію електроенергії в Об'єднану енергосистему України на рівні 15 млрд кВт-год на рік.

На початку листопада 2017 року «Енергоатом» отримав від «Китайської національної ядерної корпорації (CNNC) та «комерційного Індустріального банку Китаю (ICBC) пропозицію щодо надання кредитних коштів для фінансування завершення будівництва двох енергоблоків Хмельницької АЕС.

Довідка УНІАН. Хмельницька АЕС (ХАЕС) розташована на території Хмельницької області в місті Нетішин. У складі Хмельницької АЕС працює два енергоблоки (ВВЕР-1000) загальною потужністю 2000 МВт (підключені в 1987 і 2004 роках). Основне призначення станції - покриття дефіциту електричних потужностей у західному регіоні України. Роботи з добудови 3-го і 4-го блоку ХАЕС не ведуться кілька років, в тому числі і з-за відсутності фінансування.

УНІАН

 


Директор ВП «Атомремонтсервіс»: «найцінніше для нас – це персонал» (ІНТЕРВ'Ю)

25.07.2018
Директор ОП «Атомремонтсервис»: «Самое ценное для нас – это персонал» (ИНТЕРВЬЮ)

Як уже повідомляла «Трибуна праці», нещодавно в Іванкові було підписано меморандум між Київським обласним центром зайнятості та ДП «НАЕК «Енергоатом» про співпрацю і взаємодію щодо працевлаштування жителів Іванківського району в зоні відчуження ЧАЕС.

Багатьох наших земляків цікавить питання працевлаштування саме там. Отож для кращого розуміння, як і на яких підприємствах будуть реалізовуватися положення того меморандуму, ми попросили директора одного з підрозділів НАЕК «Енергоатом» розповісти, яка взагалі в цій компанії практика прийому персоналу на роботу, які вимоги ставляться та, зокрема, які умови праці саме на очолюваному ним підприємстві. На цю тему й бесідуємо з Віталієм ШИКУНОМ, керівником підприємства «Атомремонтсервіс» (АРС), яке є відокремленим підрозділом «Енергоатому» і розташоване у місті Славутич Київської області.

– Віталію Анатолійовичу, розкажіть, будь ласка, чим займається ваше підприємство?

– Наше завдання – безпечне і ефективне виконання всього комплексу ремонтних робіт на обладнанні АЕС, включаючи модернізацію, реконструкцію і проектування. На українських атомних станціях практично немає жодного великого вузла, де в той чи інший період «Атомремонтсервіс» не виконував би роботи.

АРС, як відокремлений підрозділ «Енергоатому», був створений у 2001 році після закриття Чорнобильської АЕС і спочатку комплектувався працівниками цеху централізованого ремонту ЧАЕС, які вивільнилися. Тому й був розміщений у Славутичі.

АРС сформований за принципом ремонтних підприємств атомних станцій і має у своєму складі кілька цехів. Є цех з ремонту тепломеханічного обладнання, цех з ремонту електротехнічного устаткування, цех теплоавтоматики і цех вогнезахисних та антикорозійних робіт. Крім того, у нас є інженерний центр – це наша «наука», як ми його називаємо. У ньому працює понад 50 осіб, які освоюють і впроваджують нові технологічні процеси виконання ремонтних робіт, розробляють і ведуть галузевий банк конструкторсько­технологічної та проектної документації «Енергоатому».

А ще є у нас свій відділ неруйнівних методів контролю та досліджень, який контролює стан зварних з’єднань обладнання і трубопроводів на всіх АЕС, використовуючи методи радіографії, ультразвукового, візуального і вимірювального контролю, кольорової дефектоскопії, контролю герметичності, спектрального аналізу.

– Тобто, роботи багато й завантаження повне?

– Читачі вашої газети повинні розуміти, що ми – не єдиний ремонтний підрозділ в «Енергоатомі». На кожній АЕС є ще й свої ремонтні підрозділи. Але кожна атомна станція пропонує АРСу той обсяг робіт, які вона не може виконати власними силами. Справа в тому, що коли на АЕС ідуть планові ремонти або, як останні три роки, здійснюється продовження строків експлуатації енергоблоків, яким би потужним не був ремонтний підрозділ станції, він не в силах охопити все.

Багато робіт, що виконуються нашими фахівцями, є унікальними. Наприклад, ремонт головного роз’єму реактора, капітальний ремонт клапанів парогенераторів «Sebim», інспекція ядерного палива фірми «Westinghouse» та інші.

Якщо ілюструвати обсяги наших робіт цифрами, то виробничий план ВП «Атомремонтсервіс» на 2018 рік становить 280 млн грн.

– А яка чисельність працюючих в АРСі?

– У 2001­му, коли АРС тільки був створений, у його штаті нараховувався 191 працівник. Це був кістяк, який перейшов з ЧАЕС. Протягом останніх чотирьох років чисельність нашого підрозділу складає вже 824 людини. Для себе ми зрозуміли, що це «золота середина». Керівники міста Славутич, звичайно, хочуть, щоб в «Атомремонтсервісі» працювало не менше півтори тисячі чоловік (посміхається). А річ у тому, що як АЕС для міст­супутників, так і АРС для Славутича є одним з містоутворюючих підприємств.

Зауважу, що 474 працівників у нас – це робітники (слюсарі, зварювальники, електрослюсарі, ізолювальники). Інженерно­технічного персоналу в нас 232 штатні одиниці й керівників різного рівня – 116. Загалом промислово­виробничий персонал становить 523 працівники.

– Які у вас є проблеми? Ще люди вам потрібні?..

– Нам потрібні не просто люди, а хороші фахівці. І я вам скажу з досвіду роботи останніх двох років: хороших спеціалістів «за воротами» практично не спостерігається… Їх, за великим рахунком, немає зараз навіть в сторонніх організаціях.

Але працівників ми шукаємо. Останнім часом провели кілька «круглих столів» у центрі зайнятості Славутича, їздили по ліцеях, коледжах.

А ще ми постійно і ретельно піклуємося про працівників «Атомремонтсервіс» та їхні родини. Зокрема, прагнемо забезпечити умови праці, максимально безпечні для їх життя і здоров’я.

При прийомі на роботу в АРС, як і на атомних станціях, робітник протягом двох місяців проходить всебічну підготовку і навчання в навчально­тренувальному центрі «Атомремонтсервісу». І тільки після оформлення допусків відділом фізичного захисту та складання іспитів в НТЦ людина може приступити до виконання ремонтних робіт. Крім того, ще деякий час новоприйнятий працівник проходить стажування під керівництвом більш досвідченого колеги.

– А який характер роботи?

– Характер роботи у нас роз’їзний: тривалі відрядження на атомні станції. Так, наприклад, у цьому році частина персоналу зустрічала Новий рік у відрядженнях, оскільки у нас були «перехідні» енергоблоки. Тобто, блоки АЕС почали ремонтувати в кінці 2017­го, а їх пуск відбувся у 2018 році.

Персонал АРСу перебуває у відрядженнях 200–240 днів на рік. Це те, що відрізняє наших працівників від працівників атомних станцій.

– А зарплата?..

– Слюсар 5–6­го розряду отримує такий же оклад, як і слюсар на атомній станції. Є доплати за шкідливі та особливо шкідливі умови праці. Це, відповідно, 16 і 24 відсотки окладу. Ще є такі надбавки і доплати: за роботу в нічний і вечірній час, за розширену зону обслуговування, за роз’їзний характер робіт, за безперервний стаж роботи в енергетиці, за високу профмайстерність. Тобто, фінансово підтримувати висококваліфікований персонал, який виконує основну роботу, намагаємося максимально.

– Зрозуміло, що режим роботи у вас напружений …

– Безумовно, роз’їзний характер роботи – це складно. Ну і відповідальність велика. Ми все ж таки працюємо на АЕС, а не на звичайних об’єктах. Отож, як і на всіх атомних станціях, у нас робітник здає за рік близько 8­9 іспитів – для того, щоб підтвердити або підвищити свою кваліфікацію. Це охорона праці, пожежна та радіаційна безпека, робота на висоті, робота з підйомниками, керування краном та інші специфічні іспити. Усе це працівник повинен знати і керуватися цим при виконанні робіт.

При цьому ми вирішуємо завдання ефективного використання персоналу. Слюсарю певного напрямку, котрий у якийсь момент не забезпечений роботою, ми не можемо дозволити просто сидіти 8 годин без роботи, читати інструкції та готувати інструмент до наступної роботи. Виробничий план ніхто не відміняв, а нема плану – нема премії. Тому багато наших працівників мають суміжні спеціальності. І коли хлопці ставлять преси та знімають ізоляцію з трубопроводів, то вони самі зачищають цей трубопровід для проведення контролю. Тобто, вони не пишуть заявок, щоб прийшов слюсар з іншого цеху й зробив зачистку, а виконують роботи комплексно. Для цього вони проходять спеціальну підготовку і навчання суміжним професіям. Так побудована економіка АРСу всередині Енергоатому.

–А як люди ставляться до такого режиму роботи?

– За 17 років ми змогли виховати один одного на належному рівні, тому що розуміємо: якщо не виконуватиметься робота, то «Атомремонтсервіс» буде нікому не потрібен. Ми працюємо з персоналом, обговорюємо планування робочого часу і відпусток у залежності від строків планових ремонтів енергоблоків на атомних станціях.

Тому і вважаю, що найцінніше для нас – це персонал. З тим колективом, який сформований в АРСі, ми здатні вирішувати найскладніші завдання.

Трибуна праці


Найдорожчий скарб – квалiфiкований персонал

18.07.2018

Газета «Перспектива»

Причорнобильське Полісся, напевно, ніколи сповна не оговтається від наслідків катастрофи на тутешній атомній електростанції, що до певного часу була своєрідним промисловим флагманом краю. Природа й досі не може відновитися, боляче споглядати на цілі ділянки сухих поламаних сосен, яким не судилося бути використаними ні в якості ділової деревини, ні навіть матеріалом для обігріву наших осель. Натомість чималі території спорожніли й оніміли від завданого болю, нова порость, кажуть, не витримує більше п’яти років. Дається взнаки не тільки радіоактивне ураження, а й весняні повені – сосна не вільха, вона подібного не витримує.  Гнітюча картина. На пам'ять раптом приходять слова з агітаційного щита обіч дороги в зону відчуження «Хвала рукам, що ліс садили» (чи не калька з радянського «Хвала рукам, що пахнуть хлібом»?). Ця вдячність людям, які облагороджували землю, і сплюндровані не без участі людини території – пазли одного цілого. Це наша дійсність, дійсність повторення якої не можемо допустити.

Замість примари-Припяті – красень Славутич

Йому судилося стати наймолодшим містом України, збудованим у авральному порядку після аварії на Чорнобильській АЕС для її працівників з родинами. Бо хоч і розлетілося багато припятичан і чорнобильців по всьому світу, велика кількість людей продовжувала працювати на атомній станції та інших об’єктах і потребувала житла. Зводили новий атомоград всім Союзом, отож сьогодні є в Славутичі свої Кавказ і Прибалтика, Росія й Україна… Адже квартальна забудова міста отримала негласні імена завдяки тим, хто ці квартали (всіх 13) зводив.

Є ще одна цікава деталь, притаманна саме Славутичу. Він збудований на території Чернігівської області, але підпорядковується Києву. Персонал ЧАЕС на роботу доставляє електричка, яка за 45 хвилин їзди двічі перетинає митну територію Білорусії. Адже саме на цьому відрізку залізничного сполучення білоруська земля своєрідним «язиком» вклинюється в українське лоно. Тут переважає болотиста місцевість, що так саме є невідємною частиною нашої екосистеми. Це не тільки неповторні незаймані ландшафти, а й багатющий світ рідкісних рослин, земноводних, птахів. Отож, думки на кшталт «нічого за болотом шкодувати» зовсім таки недоречні.

Мешканці Славутича пишаються своїм містом – затишним, ошатним, запевняючи, що воно доволі чисте у плані радіаційного забруднення. ЧАЕС, кажуть, далеко, а довкола ліси, цілюще повітря.

- Гриби-ягоди збираєте? – цікавимося у місцевих.

- Аякже. Є, правда, кілька місць у тутешніх лісах, куди не варто потикатися, але ми їх добре знаємо і на тихе полювання туди ані ногою, - відповідають.

У місті справді хороша аура, багато вільного простору не «окупованого» МАФами. З промислових об’єктів найбільше, звісно, ВП «НАЕК «Енергоатом» «Атомремонтсервіс». Можна сказати, що це один з «китів», на якому тримається місцевий бюджет. Ми залюбки відвідали своїх колег і партнерів, де мали розлогу розмову із керівництвом підрозділу, ознайомилися з його матеріально-технічною базою.

«Найдорожче, що маємо, персонал»

Це ключова теза виступу директора «Атомремонтсервісу» В.А.Шикуна, яку він повторював неодноразово. Загалом у колективі працює менше тисячі осіб – 824, на пам’яті багатьох страшна аварія на ЧАЕС. Стало очевидним, що на багатотисячний колектив атомників чекають серйозні зміни в силу незатребуваності після ухваленого в грудні 2000 року рішення про її зупинку, як енергогенеруючого підприємства. Першим «за бортом» судилося опинитися цеху централізованого ремонту. Зважаючи на великий досвід і високу кваліфікацію персоналу, якого не можна було втрачати, на базі цеху згідно з наказом ДП «НАЕК «Енергоатом», підписаним його президентом Юрієм Недашковським, створено відокремлений підрозділ компанії «Атомремонтсервіс». Основна мета такого кроку – якісне та ефективне виконання ремонтних робіт на атомних електростанціях України. І хоч наказ підписано ще у листопаді 2000 року, датою народження АРСу його працівники вважають 21 лютого 2001 року, саме тоді його було включено до Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України.

Основним пріоритетом діяльності «Атомремонтсервісу» його директор В.А.Шикун називає безпечне та ефективне виконання складних і надрегламентних робіт, зокрема, з проектування, монтажу, ремонту, реконструкції та модернізації обладнання вітчизняних АЕС. На трьох із них – Хмельницькій, Южно-Українській та Рівненській АРС має свої виробничі дільниці.

Керівник підприємства запевняє, що персонал на 99% виконує роботи саме для АЕС і дирекції компанії. «На атомних електростанціях практично немає жодного великого вузла, на якому б наші ремонтники не проводили необхідні роботи», - каже він.

Структура «Атомремонтсервісу», якщо говорити про його основні служби, побудована за принципом ремонтних підприємств атомних електростанцій, кожен з яких має свою спеціалізацію. Отож, в АРСі є  цех з ремонту тепломеханічного обладнання, цех з ремонту електротехнічного обладнання, цех з ремонту теплової автоматики, цех вогнезахисних та антикорозійних робіт, інженерний центр, відділ неруйнівних методів контролю та вимірювань. Отож, як бачимо, сфера діяльності обширна, роботи, які виконує персонал АРС,  складні, без досвіду, навичок і відповідного рівня знань тут не обійтися. Це аксіома, яка не обговорюється, тому в колективі постійно працюють над підвищенням кваліфікації своїх працівників. Серйозні вимоги до професійної підготовки не завжди до снаги тим, хто прагне працевлаштуватися у «Атомремонтсервіс». Адже, як і на АЕС, тут також потрібно періодично проходити навчання за напрямками, здавати багато екзаменів, аби отримати допуск до виконання того чи іншого виду робіт, дотримуватися внутрішньооб’єктового режиму на майданчиках АЕС.

- А з плинністю кадрів як у вас? І, головне, який дієвий механізм збереження кваліфікованого персоналу ви бачите? – цікавлюся у В.А.Шикуна.

- Проблема плинності кадрів має місце у всіх відокремлених підрозділах компанії, вважаю, що без серйозного перегляду розміру зарплат персоналу її не вирішити.

На переконання Віталія Анатолійовича, її потрібно підвищувати щонайменше у 2 рази. Бо ж навіть у монопрофільних містах, де вибір невеликий, люди все одно шукають де більше платять. А ні, то їдуть за кордон. Він констатує, що з початку року, станом на 1 липня, з «Атомремонтсервісу» звільнилося 46 осіб, а це вже більше 5% від загальної чисельності персоналу. Якщо так піде і надалі, то на кінець року і десятипроцентну межу буде подолано. А бажаючих «за воротами» все менше й менше. Керівництво підрозділу реально оцінює ситуацію, розуміючи всю гостроту проблеми, веде профорієнтаційну роботу з учнями професійних ліцеїв. Але вони, зачувши скільки отримуватимуть в разі працевлаштування в АРС, заперечливо крутять головою. Не кожного влаштовує і роз’їзний характер роботи, адже персонал підрозділу у постійних відрядженнях.

З огляду на це потрібен чіткий контроль за дотриманням Кодексу законів про працю в частині співвідношення робочих днів і відпочинку, виконанням кожним планових завдань. І аж ніяк не обійтися без раціонального розподілу персоналу  по майданчиках в залежності від виду і обсягів робіт, які потрібно там виконати. Додаткові навантаження випадають у період одночасного ремонту кількох енергоблоків, виконання робіт, пов’язаних з продовженням термінів експлуатації енергоблоків, але до такого режиму люди також звикли. А от ситуації з «перехідними» блоками (коли ППР розпочинається під кінець року і завершується у наступному) не люблять, бо знають, що комусь обов’язково випаде святкувати новоріччя поза домівкою.

Але якими б щільними не були графіки, а відтак і навантаження, директор стверджує, що у підрозділі намагаються максимально ефективно використовувати людські і технічні ресурси, якісно виконувати ввірені роботи, доводячи свою фаховість. Варто зазначити, що на ринку ремонтних послуг організацій такого рівня зовсім мало, хоча здорова конкуренція тільки сприяє ще більшому удосконаленню. Але й за відсутності такої, в АРСі вміють тримати марку,  постійно працюють над опануванням нових ремонтних технологій, закупляють обладнання нового покоління, освоюють його, навчають персонал. Пройшовшись базою АРСу, мали можливість побачити, що мають ремонтники в своєму розпорядженні. Обладнання необхідне для проведення ремонтних робіт на майданчиках АЕС, перевозять туди у мобільних контейнерах.

Серед новинок, які опанували фахівці АРСу, - верстат для ремонту головного роз’єму реактора US – 3000, таких, за словами В.А.Шикуна, всього чотири у світі. Великою підмогою в роботі стало також освоєння та практичне застосування Стенду інспекції та ремонту палива.

«Раніше інспекції ядерного палива проводили фахівці компанії Westinghouse, а в минулому році «Атомремонтсервіс» почав робити це самостійно із використанням стенду інспекції та ремонту палива, пройшовши попередньо відповідне навчання під егідою спеціалістів Westinghouse. Ми вже провели дві інспекції палива самостійно, це дало змогу заощадити близько 7,5 млн грн для Компанії.  Зараз  доопрацьовуємо стенд для забезпечення можливості контролю ТВЗ-А,   удосконалюємо конструкції стенду з вилучення сторонніх предметів із ТВЗ», - розповів директор АРСу.

На завершення ще одна цитата від В.А.Шикуна. «Найцінніше, що ми маємо, персонал. Поки будемо мати той персонал, який працює зараз, будь-які завдання в компанії, а тим паче в «Атомремонтсервісі», нам під силу».

Ольга Сокол


Газпромбанк продає частку в чеській Škoda a JS.s, яка може отримати контракт на добудову блоків Хмельницької АЕС

17.07.2018

Потрапив під санкції уряду США Газпромбанк має намір продати частину або всі свої непрямі частки в чеському підприємстві Škoda a JS.s. S, яке є постачальником ядерного обладнання.

Про це пише оглядач Nuclear Intelligence Weekly Гарі Піч, посилаючись відразу на два джерела.

Обидва джерела повідомили, що Газпромбанк веде переговори з французькими зацікавленими сторонами про придбання частини або всього пакету акцій ОМЗ (Об'єднані машинобудівні заводи, група Уралмаш – Іжора).

Нагадаємо, Газпромбанк володіє приблизно 85% акцій ОМЗ, якому, в свою чергу, належить 100% акцій Skoda JS. У відповідності з так званим «50-відсотковим правилом, застосовуваним Управлінням з контролю за іноземними активами Міністерства фінансів США по потрапила під акції власності, Газпромбанк повинен буде відмовитися від не менш 35% ОМЗ, щоб зняти санкції з Skoda JS або, що більш імовірно, на думку ризького браузера Nuclear Intelligence Weekly, ОМЗ повинен буде продати контрольний пакет акцій Skoda.

Оприлюднену ще навесні інформацію підтверджує той факт, що в липні компанія Škoda a JS.s. уклала з французькою компанією Framatome контракт на виробництво і поставку двох комплектів внутрішньокорпусних пристроїв корпусу реактора EPR потужністю 1600 МВт, призначених для АЕС Hinkley Point C в графстві Сомерсет, Великобританія. Комплект поставки включає, зокрема: кошик активної зони, важкий рефлектор і верхнє внутрикорпусное пристрій (аналог верхнього блока реактора ВВЕР-1000). Про це повідомляється в офіційному прес-релізі компанії.

Нагадаємо, на початку липня урядовий комітет з питань економічної, фінансової та правової політики, розвитку паливно-енергетичного комплексу, інфраструктури, оборонної та правоохоронної діяльності схвалив ТЕО добудови двох блоків ХАЕС. Вартість добудови складає 72,44 млрд грн (у цінах на 5 травня 2017 року). Згідно ТЕО, після денонсування договору про добудову даних енергоблоків з Росією єдиним варіантом, що забезпечує добудову в найбільш короткі терміни при мінімізації витрат, є застосування реакторної установки (РУ) ВВЕР-1000 (водо-водяний енергетичний реактор) виробництва компанії Skoda JS (Чехія).

Загальна вартість добудови двох енергоблоків – 72,437 млрд грн (у цінах на 5 травня 2017 року), в тому числі вартість обладнання – 46,3 млрд грн. Терміни будівництва – 84 місяці від початку робіт, а гаданий введення в експлуатацію енергоблоку №3 – 2025 рік. Загальний стан будівельної частини на момент припинення робіт енергоблоку №3 – 75%, енергоблоку №4 – 28%.

УНІАН


Народний депутат Вікторія Войцицкая закликала парламентаріїв підтримати атомників (відео)

04.07.2018
Народный депутат Виктория Войцицкая призвала парламентариев поддержать атомщиков (видео)

Народний депутат України, секретар Комітету Верховної Ради України з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки Вікторія Войцицкая разом з представниками Атомпрофспілки під час брифінгу, що відбувся у Верховній Раді 3 липня 2018 року, закликала парламентаріїв підтримати інтереси кожного энергопотребителя України та атомну галузь країни.

«Вимогу до парламенту ухвалити у другому читанні соціальний законопроект №3131, який полегшить працівникам державних підприємств, приватизацію житла, в якому вони проживають. Ми разом з Атомпрофсоюзом будемо відстоювати інтереси атомної галузі, так і інтереси кожного энергопотребителя України, тому що це єдино чесна і справедлива позиція!», - зазначила Вікторія Войцицкая.

Народний депутат зазначила, що держава чомусь відноситься до ядерної енергетики як до «нелюбої дитини». Фінансування галузі відбувається за залишковим принципом і викликає тарифне фаворитизирование олігархів.

«В той час, як атомна енергетика є ключовою галуззю економіки нашої держави. Забезпечує генерацію більше половини всієї електроенергії в Україні. Тепер ядерна безпека українських АЕС стоїть на грані, за якою – добробут нас і наших родин. Тариф для української «атомки» зараз складає трохи більше, ніж 1,5 євроцента. Це майже найнижчий тариф для всіх видів генерації в світі. Зате тариф для теплової генерації України, де монополістом є холдинг «ДТЕК» Ахметова, вище тариф АЕС в три рази. Тоді як за світовими мірками цей розрив не буває більше 30%. Це викликає серйозні ризики для атомної галузі. Формула «Ротердам+» вимиває кошти з ядерної галузі України. І це призводить до виникнення системних ризиків для української енергетики. Непокриті тарифом витрати за ядерне паливо становлять майже 1,5 мільярда гривень», - зазначила парламентарій.

Вікторія Войцицкая акцентувала увагу на наявних перебої з фінансуванням виробничих програм АЕС, зокрема ремонтних робіт і програм безпечної експлуатації високоризикових ядерних об'єктів, про проблеми з обслуговуванням кредитних зобов'язань НАЕК «Енергоатом». А також на те, що умови компенсації для персоналу українських АЕС є неконкурентними: «За останні декілька років зарплата українських атомників впала в доларовому еквіваленті приблизно в 1,5 рази. Заробітна плата на більшості світових АЕС вище мінімум в 2-3 рази. Приклад Ірана та Угорщини є досить показовим, а в розвинутих країнах Заходу ця різниця збільшується до 10 разів. Нічого дивного, що зарубіжні проекти в ядерній енергетиці десятками переманюють висококваліфікованих українських фахівців. Держава, при цьому, нічого не робить, щоб зупинити відтік кадрів. Я вимагаю від НКРЭКУ змінити державні підходи до тарифної політики за енергогенерації. Незалежний енергорегулятор має перерозподілити кошти від надприбутків приватного холдингу «ДТЕК» до державної компанії Енергоатом. При цьому, обсяг перерозподіленого повинен забезпечити поступове вирівнювання негативних тенденцій по оплаті праці в українські енергетики. Втрата цінних кадрів з наших АЕС небезпечна й неприпустима, тому ми пропонуємо конкретний механізм, як це зробити. Крім того, слід забезпечити фінансування основних заходів з ядерної безпеки на АЕС».

У свою чергу голова Профспілки працівників атомної енергетики та промисловості України Валерій Матов зазначив, що Національна комісія, що здійснює регулювання у сферах енергетики і комунальних послуг, повинна підняти тариф на відпуск виробленої на АЕС електроенергії до такого рівня, який забезпечить сталий розвиток державної компанії «Енергоатом» та атомної галузі в цілому. При цьому він нагадав, що наприкінці грудня минулого року НКРЕКП затвердила тариф на вироблену АЕС електроенергію на 2018 рік на рівні 0,54 грн за кВт-год, тоді як компанія подавала свої розрахунки за ставкою 0,83 грн за кВт-год. А вже в березні виявилося, що поточний тариф Компанії на відпуск електроенергії не покриває її мінімальних потреб, зокрема, на закупівлю ядерного палива в поточному році не вистачає 1,436 млрд грн.

«Тариф держкомпанії, яка виробляє понад 56,5% електроенергії, що становить 54 коп. за КВт-год, в той час тариф для приватних теплових електростанцій становить 1,75 грн. Це співвідношення разюче. Ми вимагаємо від регулюючого органу встановити повноцінний, прозорий тариф для атомної генерації з урахуванням актуальних і необхідних витрат на підвищення рівня оплати праці, прийняття програми по збереженню і розвитку персоналу Компанії, істотне підвищення рівня соціального захисту та виконання програмних документів, які забезпечили б сталий розвиток галузі і компанії», - підкреслив Матів.

За його словами, основна причина нинішніх проблем атомної енергетики, зокрема, таких як відтік висококваліфікованих фахівців за кордон через низьку заробітну плати, це дискримінаційна політика по відношенню до Енергоатому з боку Регулятора. Він також пояснив, що, за мінімальними розрахунками, тариф на електроенергію АЕС повинен становити не менше 0,70 грн за КВт-год в ідеалі 0,90 грн за КВт-год, це дало б можливість не тільки забезпечити конкурентну оплату праці і утримати кваліфікований персонал на робочих місцях, але і забезпечить сталий розвиток атомної галузі України.

УНІАН


Громадськість обговорила проблемні питання атомно-промислового комплексу

27.06.2018

Міністерство енергетики та вугільної промисловості України

26 червня 2018 року відбулось засідання Громадської ради при Міненерговугілля з питань роботи ядерно-енергетичного комплексу під головуванням Героя України, голови Громадської ради при Міненерговугілля Семена Поташника, за участю державного секретаря Максима Немчинова, представників ДП НАЕК «Енергоатом» та НКРЕКП, інститутів громадянського суспільства.

Учасники розглянули питання: про тарифну політику в ядерно-енергетичному комплексі України; про кадастр майданчиків для АЕС: необхідність його актуалізації та затвердження на законодавчому рівні.

Під час засідання атомники порушували питання щодо врегулювання проблемних питань роботи галузі, пов’язаних із низьким встановленим тарифом на електроенергію, що виробляють АЕС, про необхідність забезпечення надійного функціонування об’єктів ядерної енергетики, а також збереження кадрового потенціалу галузі.

Максим Немчинов зазначив, що в Україні маємо практику перехресного субсидіювання.

«Сьогодні робота МІненерговугілля спрямована на те, щоб запрацював ринок електричної енергії. Потрібно, щоб ціна формувалась у ринковий спосіб», - наголосив державний секретар. При цьому додав, що потрібно вже сьогодні готуватися до роботи в умовах нового ринку.

Міненерговугілля не має повноважень впливати на формування тарифу. Із запровадженням Закону про ринок електричної енергії, за словами Максима Немчинова, значну частку ринку займатиме ядерна енергетика, яка на сьогодні має понад 50 відсотків виробництва електричної енергії в енергетичному балансі країни, тому галузь має добрі перспективи розвитку.

Також держсекретар повідомив, що в Міненерговугілля затверджено нову структуру, згідно з якою передбачено формування Директорату ядерної енергетики.

«Ми будемо оголошувати конкурс на 10 вакантних посад. У галузі є гідні люди, які можуть взяти участь у конкурсі», - зазначив Максим Немчинов. Директорат буде здійснювати формування політики, а забезпечувати її реалізацію буде нинішній Департамент ядерної енергетики та атомно-промислового комплексу.

Заступник директора Департаменту ядерної енергетики та атомно-промислового комплексу Світлана Кульчицька зазначила, що Міненерговугілля занепокоєне хронічним недофінансуванням галузі в частині основних потреб оператора ядерних установок, а саме – витрат на заробітну плату персоналу, закупівлю свіжого ядерного палива, виконання в повному обсязі та у встановлені терміни заходів з підвищення безпеки.

Також наголосила, що саме оператор ядерної установки несе відповідальність за виконання в повному обсязі міжнародних зобов’язань держави та українського законодавства щодо безпечної експлуатації ядерних установок. «Ми повинні на державному рівні змінювати підходи та нести відповідальність за стале функціонування об’єктів ядерної енергетики», - наголосила Світлана Кульчицька.

Представники профспілки атомників, експерти в ядерній енергетиці зазначили, що, за їхніми підрахунками, тариф на електроенергію, вироблену АЕС, повинен становити не менше 71 коп за кВт, тоді як він встановлений НКРЕКП у розмірі 54 коп, що призводить до хронічного недофінансування галузі. Наводили приклади оплати праці в сусідніх країнах фахівців галузі. Неконкурентна заробітна плата, на їх думку, призводить до швидкого відтоку кадрів.

Учасниками відмічено, що сьогодні НКРЕКП не несе відповідальності за прийняті ними рішення щодо тарифної політики галузі, що в свою чергу потребує змін в процедурі прийняття ними рішень, вдосконалення методик розрахунків тощо.

Також учасники заходу обговорили інші питання щодо розвитку галузі в контексті прийняття Енергетичної стратегії на період до 2035 року, необхідності визначення майданчиків для нового будівництва тощо.