Новини атомної енергетики

Найдорожчий скарб – квалiфiкований персонал

18.07.2018

Газета «Перспектива»

Причорнобильське Полісся, напевно, ніколи сповна не оговтається від наслідків катастрофи на тутешній атомній електростанції, що до певного часу була своєрідним промисловим флагманом краю. Природа й досі не може відновитися, боляче споглядати на цілі ділянки сухих поламаних сосен, яким не судилося бути використаними ні в якості ділової деревини, ні навіть матеріалом для обігріву наших осель. Натомість чималі території спорожніли й оніміли від завданого болю, нова порость, кажуть, не витримує більше п’яти років. Дається взнаки не тільки радіоактивне ураження, а й весняні повені – сосна не вільха, вона подібного не витримує.  Гнітюча картина. На пам'ять раптом приходять слова з агітаційного щита обіч дороги в зону відчуження «Хвала рукам, що ліс садили» (чи не калька з радянського «Хвала рукам, що пахнуть хлібом»?). Ця вдячність людям, які облагороджували землю, і сплюндровані не без участі людини території – пазли одного цілого. Це наша дійсність, дійсність повторення якої не можемо допустити.

Замість примари-Припяті – красень Славутич

Йому судилося стати наймолодшим містом України, збудованим у авральному порядку після аварії на Чорнобильській АЕС для її працівників з родинами. Бо хоч і розлетілося багато припятичан і чорнобильців по всьому світу, велика кількість людей продовжувала працювати на атомній станції та інших об’єктах і потребувала житла. Зводили новий атомоград всім Союзом, отож сьогодні є в Славутичі свої Кавказ і Прибалтика, Росія й Україна… Адже квартальна забудова міста отримала негласні імена завдяки тим, хто ці квартали (всіх 13) зводив.

Є ще одна цікава деталь, притаманна саме Славутичу. Він збудований на території Чернігівської області, але підпорядковується Києву. Персонал ЧАЕС на роботу доставляє електричка, яка за 45 хвилин їзди двічі перетинає митну територію Білорусії. Адже саме на цьому відрізку залізничного сполучення білоруська земля своєрідним «язиком» вклинюється в українське лоно. Тут переважає болотиста місцевість, що так саме є невідємною частиною нашої екосистеми. Це не тільки неповторні незаймані ландшафти, а й багатющий світ рідкісних рослин, земноводних, птахів. Отож, думки на кшталт «нічого за болотом шкодувати» зовсім таки недоречні.

Мешканці Славутича пишаються своїм містом – затишним, ошатним, запевняючи, що воно доволі чисте у плані радіаційного забруднення. ЧАЕС, кажуть, далеко, а довкола ліси, цілюще повітря.

- Гриби-ягоди збираєте? – цікавимося у місцевих.

- Аякже. Є, правда, кілька місць у тутешніх лісах, куди не варто потикатися, але ми їх добре знаємо і на тихе полювання туди ані ногою, - відповідають.

У місті справді хороша аура, багато вільного простору не «окупованого» МАФами. З промислових об’єктів найбільше, звісно, ВП «НАЕК «Енергоатом» «Атомремонтсервіс». Можна сказати, що це один з «китів», на якому тримається місцевий бюджет. Ми залюбки відвідали своїх колег і партнерів, де мали розлогу розмову із керівництвом підрозділу, ознайомилися з його матеріально-технічною базою.

«Найдорожче, що маємо, персонал»

Це ключова теза виступу директора «Атомремонтсервісу» В.А.Шикуна, яку він повторював неодноразово. Загалом у колективі працює менше тисячі осіб – 824, на пам’яті багатьох страшна аварія на ЧАЕС. Стало очевидним, що на багатотисячний колектив атомників чекають серйозні зміни в силу незатребуваності після ухваленого в грудні 2000 року рішення про її зупинку, як енергогенеруючого підприємства. Першим «за бортом» судилося опинитися цеху централізованого ремонту. Зважаючи на великий досвід і високу кваліфікацію персоналу, якого не можна було втрачати, на базі цеху згідно з наказом ДП «НАЕК «Енергоатом», підписаним його президентом Юрієм Недашковським, створено відокремлений підрозділ компанії «Атомремонтсервіс». Основна мета такого кроку – якісне та ефективне виконання ремонтних робіт на атомних електростанціях України. І хоч наказ підписано ще у листопаді 2000 року, датою народження АРСу його працівники вважають 21 лютого 2001 року, саме тоді його було включено до Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України.

Основним пріоритетом діяльності «Атомремонтсервісу» його директор В.А.Шикун називає безпечне та ефективне виконання складних і надрегламентних робіт, зокрема, з проектування, монтажу, ремонту, реконструкції та модернізації обладнання вітчизняних АЕС. На трьох із них – Хмельницькій, Южно-Українській та Рівненській АРС має свої виробничі дільниці.

Керівник підприємства запевняє, що персонал на 99% виконує роботи саме для АЕС і дирекції компанії. «На атомних електростанціях практично немає жодного великого вузла, на якому б наші ремонтники не проводили необхідні роботи», - каже він.

Структура «Атомремонтсервісу», якщо говорити про його основні служби, побудована за принципом ремонтних підприємств атомних електростанцій, кожен з яких має свою спеціалізацію. Отож, в АРСі є  цех з ремонту тепломеханічного обладнання, цех з ремонту електротехнічного обладнання, цех з ремонту теплової автоматики, цех вогнезахисних та антикорозійних робіт, інженерний центр, відділ неруйнівних методів контролю та вимірювань. Отож, як бачимо, сфера діяльності обширна, роботи, які виконує персонал АРС,  складні, без досвіду, навичок і відповідного рівня знань тут не обійтися. Це аксіома, яка не обговорюється, тому в колективі постійно працюють над підвищенням кваліфікації своїх працівників. Серйозні вимоги до професійної підготовки не завжди до снаги тим, хто прагне працевлаштуватися у «Атомремонтсервіс». Адже, як і на АЕС, тут також потрібно періодично проходити навчання за напрямками, здавати багато екзаменів, аби отримати допуск до виконання того чи іншого виду робіт, дотримуватися внутрішньооб’єктового режиму на майданчиках АЕС.

- А з плинністю кадрів як у вас? І, головне, який дієвий механізм збереження кваліфікованого персоналу ви бачите? – цікавлюся у В.А.Шикуна.

- Проблема плинності кадрів має місце у всіх відокремлених підрозділах компанії, вважаю, що без серйозного перегляду розміру зарплат персоналу її не вирішити.

На переконання Віталія Анатолійовича, її потрібно підвищувати щонайменше у 2 рази. Бо ж навіть у монопрофільних містах, де вибір невеликий, люди все одно шукають де більше платять. А ні, то їдуть за кордон. Він констатує, що з початку року, станом на 1 липня, з «Атомремонтсервісу» звільнилося 46 осіб, а це вже більше 5% від загальної чисельності персоналу. Якщо так піде і надалі, то на кінець року і десятипроцентну межу буде подолано. А бажаючих «за воротами» все менше й менше. Керівництво підрозділу реально оцінює ситуацію, розуміючи всю гостроту проблеми, веде профорієнтаційну роботу з учнями професійних ліцеїв. Але вони, зачувши скільки отримуватимуть в разі працевлаштування в АРС, заперечливо крутять головою. Не кожного влаштовує і роз’їзний характер роботи, адже персонал підрозділу у постійних відрядженнях.

З огляду на це потрібен чіткий контроль за дотриманням Кодексу законів про працю в частині співвідношення робочих днів і відпочинку, виконанням кожним планових завдань. І аж ніяк не обійтися без раціонального розподілу персоналу  по майданчиках в залежності від виду і обсягів робіт, які потрібно там виконати. Додаткові навантаження випадають у період одночасного ремонту кількох енергоблоків, виконання робіт, пов’язаних з продовженням термінів експлуатації енергоблоків, але до такого режиму люди також звикли. А от ситуації з «перехідними» блоками (коли ППР розпочинається під кінець року і завершується у наступному) не люблять, бо знають, що комусь обов’язково випаде святкувати новоріччя поза домівкою.

Але якими б щільними не були графіки, а відтак і навантаження, директор стверджує, що у підрозділі намагаються максимально ефективно використовувати людські і технічні ресурси, якісно виконувати ввірені роботи, доводячи свою фаховість. Варто зазначити, що на ринку ремонтних послуг організацій такого рівня зовсім мало, хоча здорова конкуренція тільки сприяє ще більшому удосконаленню. Але й за відсутності такої, в АРСі вміють тримати марку,  постійно працюють над опануванням нових ремонтних технологій, закупляють обладнання нового покоління, освоюють його, навчають персонал. Пройшовшись базою АРСу, мали можливість побачити, що мають ремонтники в своєму розпорядженні. Обладнання необхідне для проведення ремонтних робіт на майданчиках АЕС, перевозять туди у мобільних контейнерах.

Серед новинок, які опанували фахівці АРСу, - верстат для ремонту головного роз’єму реактора US – 3000, таких, за словами В.А.Шикуна, всього чотири у світі. Великою підмогою в роботі стало також освоєння та практичне застосування Стенду інспекції та ремонту палива.

«Раніше інспекції ядерного палива проводили фахівці компанії Westinghouse, а в минулому році «Атомремонтсервіс» почав робити це самостійно із використанням стенду інспекції та ремонту палива, пройшовши попередньо відповідне навчання під егідою спеціалістів Westinghouse. Ми вже провели дві інспекції палива самостійно, це дало змогу заощадити близько 7,5 млн грн для Компанії.  Зараз  доопрацьовуємо стенд для забезпечення можливості контролю ТВЗ-А,   удосконалюємо конструкції стенду з вилучення сторонніх предметів із ТВЗ», - розповів директор АРСу.

На завершення ще одна цитата від В.А.Шикуна. «Найцінніше, що ми маємо, персонал. Поки будемо мати той персонал, який працює зараз, будь-які завдання в компанії, а тим паче в «Атомремонтсервісі», нам під силу».

Ольга Сокол


Газпромбанк продає частку в чеській Škoda a JS.s, яка може отримати контракт на добудову блоків Хмельницької АЕС

17.07.2018

Потрапив під санкції уряду США Газпромбанк має намір продати частину або всі свої непрямі частки в чеському підприємстві Škoda a JS.s. S, яке є постачальником ядерного обладнання.

Про це пише оглядач Nuclear Intelligence Weekly Гарі Піч, посилаючись відразу на два джерела.

Обидва джерела повідомили, що Газпромбанк веде переговори з французькими зацікавленими сторонами про придбання частини або всього пакету акцій ОМЗ (Об'єднані машинобудівні заводи, група Уралмаш – Іжора).

Нагадаємо, Газпромбанк володіє приблизно 85% акцій ОМЗ, якому, в свою чергу, належить 100% акцій Skoda JS. У відповідності з так званим «50-відсотковим правилом, застосовуваним Управлінням з контролю за іноземними активами Міністерства фінансів США по потрапила під акції власності, Газпромбанк повинен буде відмовитися від не менш 35% ОМЗ, щоб зняти санкції з Skoda JS або, що більш імовірно, на думку ризького браузера Nuclear Intelligence Weekly, ОМЗ повинен буде продати контрольний пакет акцій Skoda.

Оприлюднену ще навесні інформацію підтверджує той факт, що в липні компанія Škoda a JS.s. уклала з французькою компанією Framatome контракт на виробництво і поставку двох комплектів внутрішньокорпусних пристроїв корпусу реактора EPR потужністю 1600 МВт, призначених для АЕС Hinkley Point C в графстві Сомерсет, Великобританія. Комплект поставки включає, зокрема: кошик активної зони, важкий рефлектор і верхнє внутрикорпусное пристрій (аналог верхнього блока реактора ВВЕР-1000). Про це повідомляється в офіційному прес-релізі компанії.

Нагадаємо, на початку липня урядовий комітет з питань економічної, фінансової та правової політики, розвитку паливно-енергетичного комплексу, інфраструктури, оборонної та правоохоронної діяльності схвалив ТЕО добудови двох блоків ХАЕС. Вартість добудови складає 72,44 млрд грн (у цінах на 5 травня 2017 року). Згідно ТЕО, після денонсування договору про добудову даних енергоблоків з Росією єдиним варіантом, що забезпечує добудову в найбільш короткі терміни при мінімізації витрат, є застосування реакторної установки (РУ) ВВЕР-1000 (водо-водяний енергетичний реактор) виробництва компанії Skoda JS (Чехія).

Загальна вартість добудови двох енергоблоків – 72,437 млрд грн (у цінах на 5 травня 2017 року), в тому числі вартість обладнання – 46,3 млрд грн. Терміни будівництва – 84 місяці від початку робіт, а гаданий введення в експлуатацію енергоблоку №3 – 2025 рік. Загальний стан будівельної частини на момент припинення робіт енергоблоку №3 – 75%, енергоблоку №4 – 28%.

УНІАН


Народний депутат Вікторія Войцицкая закликала парламентаріїв підтримати атомників (відео)

04.07.2018
Народный депутат Виктория Войцицкая призвала парламентариев поддержать атомщиков (видео)

Народний депутат України, секретар Комітету Верховної Ради України з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки Вікторія Войцицкая разом з представниками Атомпрофспілки під час брифінгу, що відбувся у Верховній Раді 3 липня 2018 року, закликала парламентаріїв підтримати інтереси кожного энергопотребителя України та атомну галузь країни.

«Вимогу до парламенту ухвалити у другому читанні соціальний законопроект №3131, який полегшить працівникам державних підприємств, приватизацію житла, в якому вони проживають. Ми разом з Атомпрофсоюзом будемо відстоювати інтереси атомної галузі, так і інтереси кожного энергопотребителя України, тому що це єдино чесна і справедлива позиція!», - зазначила Вікторія Войцицкая.

Народний депутат зазначила, що держава чомусь відноситься до ядерної енергетики як до «нелюбої дитини». Фінансування галузі відбувається за залишковим принципом і викликає тарифне фаворитизирование олігархів.

«В той час, як атомна енергетика є ключовою галуззю економіки нашої держави. Забезпечує генерацію більше половини всієї електроенергії в Україні. Тепер ядерна безпека українських АЕС стоїть на грані, за якою – добробут нас і наших родин. Тариф для української «атомки» зараз складає трохи більше, ніж 1,5 євроцента. Це майже найнижчий тариф для всіх видів генерації в світі. Зате тариф для теплової генерації України, де монополістом є холдинг «ДТЕК» Ахметова, вище тариф АЕС в три рази. Тоді як за світовими мірками цей розрив не буває більше 30%. Це викликає серйозні ризики для атомної галузі. Формула «Ротердам+» вимиває кошти з ядерної галузі України. І це призводить до виникнення системних ризиків для української енергетики. Непокриті тарифом витрати за ядерне паливо становлять майже 1,5 мільярда гривень», - зазначила парламентарій.

Вікторія Войцицкая акцентувала увагу на наявних перебої з фінансуванням виробничих програм АЕС, зокрема ремонтних робіт і програм безпечної експлуатації високоризикових ядерних об'єктів, про проблеми з обслуговуванням кредитних зобов'язань НАЕК «Енергоатом». А також на те, що умови компенсації для персоналу українських АЕС є неконкурентними: «За останні декілька років зарплата українських атомників впала в доларовому еквіваленті приблизно в 1,5 рази. Заробітна плата на більшості світових АЕС вище мінімум в 2-3 рази. Приклад Ірана та Угорщини є досить показовим, а в розвинутих країнах Заходу ця різниця збільшується до 10 разів. Нічого дивного, що зарубіжні проекти в ядерній енергетиці десятками переманюють висококваліфікованих українських фахівців. Держава, при цьому, нічого не робить, щоб зупинити відтік кадрів. Я вимагаю від НКРЭКУ змінити державні підходи до тарифної політики за енергогенерації. Незалежний енергорегулятор має перерозподілити кошти від надприбутків приватного холдингу «ДТЕК» до державної компанії Енергоатом. При цьому, обсяг перерозподіленого повинен забезпечити поступове вирівнювання негативних тенденцій по оплаті праці в українські енергетики. Втрата цінних кадрів з наших АЕС небезпечна й неприпустима, тому ми пропонуємо конкретний механізм, як це зробити. Крім того, слід забезпечити фінансування основних заходів з ядерної безпеки на АЕС».

У свою чергу голова Профспілки працівників атомної енергетики та промисловості України Валерій Матов зазначив, що Національна комісія, що здійснює регулювання у сферах енергетики і комунальних послуг, повинна підняти тариф на відпуск виробленої на АЕС електроенергії до такого рівня, який забезпечить сталий розвиток державної компанії «Енергоатом» та атомної галузі в цілому. При цьому він нагадав, що наприкінці грудня минулого року НКРЕКП затвердила тариф на вироблену АЕС електроенергію на 2018 рік на рівні 0,54 грн за кВт-год, тоді як компанія подавала свої розрахунки за ставкою 0,83 грн за кВт-год. А вже в березні виявилося, що поточний тариф Компанії на відпуск електроенергії не покриває її мінімальних потреб, зокрема, на закупівлю ядерного палива в поточному році не вистачає 1,436 млрд грн.

«Тариф держкомпанії, яка виробляє понад 56,5% електроенергії, що становить 54 коп. за КВт-год, в той час тариф для приватних теплових електростанцій становить 1,75 грн. Це співвідношення разюче. Ми вимагаємо від регулюючого органу встановити повноцінний, прозорий тариф для атомної генерації з урахуванням актуальних і необхідних витрат на підвищення рівня оплати праці, прийняття програми по збереженню і розвитку персоналу Компанії, істотне підвищення рівня соціального захисту та виконання програмних документів, які забезпечили б сталий розвиток галузі і компанії», - підкреслив Матів.

За його словами, основна причина нинішніх проблем атомної енергетики, зокрема, таких як відтік висококваліфікованих фахівців за кордон через низьку заробітну плати, це дискримінаційна політика по відношенню до Енергоатому з боку Регулятора. Він також пояснив, що, за мінімальними розрахунками, тариф на електроенергію АЕС повинен становити не менше 0,70 грн за КВт-год в ідеалі 0,90 грн за КВт-год, це дало б можливість не тільки забезпечити конкурентну оплату праці і утримати кваліфікований персонал на робочих місцях, але і забезпечить сталий розвиток атомної галузі України.

УНІАН


Громадськість обговорила проблемні питання атомно-промислового комплексу

27.06.2018

Міністерство енергетики та вугільної промисловості України

26 червня 2018 року відбулось засідання Громадської ради при Міненерговугілля з питань роботи ядерно-енергетичного комплексу під головуванням Героя України, голови Громадської ради при Міненерговугілля Семена Поташника, за участю державного секретаря Максима Немчинова, представників ДП НАЕК «Енергоатом» та НКРЕКП, інститутів громадянського суспільства.

Учасники розглянули питання: про тарифну політику в ядерно-енергетичному комплексі України; про кадастр майданчиків для АЕС: необхідність його актуалізації та затвердження на законодавчому рівні.

Під час засідання атомники порушували питання щодо врегулювання проблемних питань роботи галузі, пов’язаних із низьким встановленим тарифом на електроенергію, що виробляють АЕС, про необхідність забезпечення надійного функціонування об’єктів ядерної енергетики, а також збереження кадрового потенціалу галузі.

Максим Немчинов зазначив, що в Україні маємо практику перехресного субсидіювання.

«Сьогодні робота МІненерговугілля спрямована на те, щоб запрацював ринок електричної енергії. Потрібно, щоб ціна формувалась у ринковий спосіб», - наголосив державний секретар. При цьому додав, що потрібно вже сьогодні готуватися до роботи в умовах нового ринку.

Міненерговугілля не має повноважень впливати на формування тарифу. Із запровадженням Закону про ринок електричної енергії, за словами Максима Немчинова, значну частку ринку займатиме ядерна енергетика, яка на сьогодні має понад 50 відсотків виробництва електричної енергії в енергетичному балансі країни, тому галузь має добрі перспективи розвитку.

Також держсекретар повідомив, що в Міненерговугілля затверджено нову структуру, згідно з якою передбачено формування Директорату ядерної енергетики.

«Ми будемо оголошувати конкурс на 10 вакантних посад. У галузі є гідні люди, які можуть взяти участь у конкурсі», - зазначив Максим Немчинов. Директорат буде здійснювати формування політики, а забезпечувати її реалізацію буде нинішній Департамент ядерної енергетики та атомно-промислового комплексу.

Заступник директора Департаменту ядерної енергетики та атомно-промислового комплексу Світлана Кульчицька зазначила, що Міненерговугілля занепокоєне хронічним недофінансуванням галузі в частині основних потреб оператора ядерних установок, а саме – витрат на заробітну плату персоналу, закупівлю свіжого ядерного палива, виконання в повному обсязі та у встановлені терміни заходів з підвищення безпеки.

Також наголосила, що саме оператор ядерної установки несе відповідальність за виконання в повному обсязі міжнародних зобов’язань держави та українського законодавства щодо безпечної експлуатації ядерних установок. «Ми повинні на державному рівні змінювати підходи та нести відповідальність за стале функціонування об’єктів ядерної енергетики», - наголосила Світлана Кульчицька.

Представники профспілки атомників, експерти в ядерній енергетиці зазначили, що, за їхніми підрахунками, тариф на електроенергію, вироблену АЕС, повинен становити не менше 71 коп за кВт, тоді як він встановлений НКРЕКП у розмірі 54 коп, що призводить до хронічного недофінансування галузі. Наводили приклади оплати праці в сусідніх країнах фахівців галузі. Неконкурентна заробітна плата, на їх думку, призводить до швидкого відтоку кадрів.

Учасниками відмічено, що сьогодні НКРЕКП не несе відповідальності за прийняті ними рішення щодо тарифної політики галузі, що в свою чергу потребує змін в процедурі прийняття ними рішень, вдосконалення методик розрахунків тощо.

Також учасники заходу обговорили інші питання щодо розвитку галузі в контексті прийняття Енергетичної стратегії на період до 2035 року, необхідності визначення майданчиків для нового будівництва тощо.




Нерозділений оптимізм інвестора

14.06.2018

Американський інвестор хвалить Україну за реформи та випромінює оптимізм щодо майбутнього нашої країни, разом з тим на практиці все виявляється не так гладко, а держава не поспішає дбати про свою інвестиційну привабливість.

 

25 травня відбулось засідання Національної інвестиційної ради під головуванням Президента України Петра Порошенка. На заході були присутні представники провідних світових компаній та фінансових установ. Одним з головних завдань Ради, започаткованої два роки тому, декларується  напрацювання пропозицій щодо стратегічних напрямів розвитку інвестиційного потенціалу України. У цьому контексті унікальним є досвід американської компанії Holtec International та безпосередньо її президента доктора Кріса Сінгха. Пан Сінгх, якого також було запрошено на засідання Інвестиційної ради, протягом останніх 15 років попрацював з усіма українськими урядами, просуваючи спільний з НАЕК «Енергоатом» проект будівництва в Україні Централізованого сховища відпрацьованого ядерного палива з українських АЕС. Саме так, не українські урядовці просували вкрай важливий для енергетичної безпеки держави проект, а американська компанія долала незліченні перешкоди на шляху до позбавлення України залежності від РФ у питаннях поводження з відпрацьованим ядерним паливом. А відтак і у питанні забезпечення безперебійної роботи українських АЕС, які виробляють більше половини усієї електроенергії в Україні. Здавалося б за ці роки Кріс Сінгх мав би розчаруватися в нашій країні, але виявляється навпаки – керівник Holtec має великі й амбітні плани щодо залучення України у власні проекти реакторобудування. А головне –  він щиро закликає українців вірити у свою країну та її майбутнє.

 

Таких вимог до безпеки ядерних об’єктів, як в Україні, не існує ніде у світі 

Своє інтерв’ю телеканалу «Прямий» напередодні засідання Національної інвестиційної ради, Кріс Сінгх розпочав з найважливішого українського проекту Holtec – Централізованого сховища відпрацьованого ядерного палива, будівництво якого розпочалось восени 2017 року: «Сховище, яке ми будуємо разом з Енергоатомом у Чорнобильській зоні відчуження, є одним з найбільш захищених ядерних об’єктів в Україні – наша технологія виключає витік радіації, або завдання будь якої іншої шкоди навколишньому середовищу та безпеці людей. У випадку надзвичайних природних явищ, або навіть терористичного акту, Сховище має захист, якого не існує у типових індустріальних ядерних об’єктів. Я вас не просто запевняю, а гарантую безпечність цього об'єкта», – підкреслив доктор Сінгх.

Відповідаючи на запитання щодо побоювань українського суспільства, яке пережило чорнобильську катастрофу, по відношенню до подальшого розвитку ядерної енергетики в країні, Кріс Сінгх нагадав: «Функціонування Чорнобильської АЕС відбувалось з використанням великої кількості рідини під тиском та високим рівнем радіоактивності всередині енергоблоку, тоді як Централізоване сховище відпрацьованого ядерного палива не є працюючою ядерною установкою, а призначене лише для зберігання відпрацьованого палива і там немає жодної активності. Сховище буде побудовано таким чином, що буде усувати навіть ту малу кількість тепла, яке виділяє відпрацьоване паливо та захищати людей від радіації. Для розуміння того, наскільки безпечним є ЦСВЯП додам, що у разі якщо великий пасажирський літак вріжеться у Сховище не буде ніякого виділення радіації».

Доктор Сінгх підкреслив, що Holtec є загальновизнаним світовим лідером у розробці та впровадженні технологій поводження з відпрацьованим ядерним паливом та радіоактивними матеріалами. Компанія розробила та використовує у своєму обладнанні матеріал Metamic, заснований на нанотехнологіях. Цей матеріал буде використано і на українському ЦСВЯП. Пан Сінгх зазначив, що в планах Holtec передача технології з виробництва контейнерів для зберігання відпрацьованого ядерного палива на українські підприємства.

Тут варто нагадати, що ще у жовтні 2015 року президент Енергоатома Юрій Недашковський, генеральний директор ПАТ «Турбоатом»  Віктор Суботін та доктор Кріс Сінгх підписали Меморандум про взаєморозуміння між компаніями. Меморандум передбачає передачу Турбоатому технології Holtec з виробництва контейнерів для зберігання відпрацьованого ядерного палива системи HI-STORM. В документі зазначено, що можлива вартість послуг Турбоатома для компанії Holtec, може досягти 200 млн дол. протягом наступних десяти років, включаючи близько 60 млн дол. вартості обладнання для проекту ЦСВЯП. У 2016 році фахівці Holtec провели на Турбоатомі технічний аудит щодо готовності до участі у будівництві ЦСВЯП.

«Нажаль, неможливо просто передати такі технології та знання, якими ми володіємо, будь-якому українському підприємству. Потрібно з’ясувати технічну готовність підприємства виконувати складні роботи, а потім проводити дуже прискіпливу перевірку якості виконаних робіт та виготовленого обладнання. В наші плани входить робота з декількома підприємствами у вашій країні і невдовзі більша частина цих планів буде виконана», - прогнозує Кріс Сінгх.

Дуже цікавою вбачається оцінка стану безпеки вітчизняних АЕС з боку очільника  компанії Holtec, фахівці якої багато працюють на українських атомних станціях, готуючи їх до роботи з обладнанням Holtec  в рамках проекту ЦСВЯП: «Українські АЕС дуже безпечні, реактори які зараз експлуатуються в Україні відносяться до типу ВВЕР, тоді як на Чорнобильській АЕС були реактори типу РБМК, які були недостатньо стабільними. Натомість діючі в Україні реактори відносяться до безпечного типу, а у компанії, яка їх експлуатує, працюють справжні професіонали. Отже я б не турбувався за безпеку українських АЕС».

Доктор Сінгх вважає, що скептичні настрої по відношенню до атомної генерації в країні, яка пережила аварію на ЧАЕС, цілком зрозумілі. Водночас, він переконаний, що українські атомники та національний регулятор (Держатомрегулювання України) засвоїли уроки Чорнобиля, про що, зокрема, свідчать українські вимоги до безпеки ядерних установок. «Ви єдина країна, яка вимагає подвійного захисту контейнерів для зберігання відпрацьованого палива, усім іншим достатньо одного рівня захисту. Таким чином ви можете переконатись, що в атомній енергетиці України дуже багато уваги приділяє саме безпеці», - додав президент Holtec.

 

Залишатись в енергетичній безпеці

Але не лише технологіями у сфері поводження з радіоактивними матеріалами та відпрацьованим ядерним паливом займається Holtec, компанія є одним зі світових лідерів у розробці малих модульних ядерних реакторів. До чого тут Україна? А до того, що основні ризики в енергетичному секторі нашої країни полягають у зношеності теплової генерації, яка відпрацювала свій ресурс на 80-90% та має великий вплив на оточуюче середовище. Україна досить повільними темпами впроваджує відновлювані потужності, які зокрема, необхідно ще й дублювати, оскільки вони мають переривчастий характер. Дме вітер, світить сонце – є електроенергія, а у тиху ніч сонячні та вітроелектростанції має страхувати «всепогодне» джерело енергії.

Враховуючи зобов’язання за міжнародними кліматичними угодами, Україна в найближчому майбутньому має замінити старі потужності, перш за все ТЕС. А починаючи з 2030 року існує необхідність зняття з експлуатації діючих атомних енергоблоків та заміни їх новими, які будуть здатні працювати в маневровому режимі.

Отже, інноваційні технології виробництва екологічно чистої електроенергії та керування маневровими потужностями є одними з основних напрямків, що активно вивчаються в світі. В цьому відношенні модульні реактори малої потужності (SMR) можуть відігравати важливу роль в енергосистемі України.

Американський фахівець категорично не згоден зі скептиками, які пророкують поступове згортання атомної енергетики у світі: «Переконаний, що майбутнє для атомної енергетики точно забезпечене. Я так кажу через те, що серед джерел енергії, які існують на нашій планеті, уранової енергії набагато більше інших викопних енергоносіїв. Наше завдання – скористатись тими можливостями, які надає уран, якомога безпечніше. І реактор, який розробила наша компанія, ми назвали «Залишитись в безпеці». Під цією назвою ми маємо на увазі, що у разі будь-якого інциденту реактор самостійно впорається з цією проблемою, люди для його захисту не потрібні».

Доктор Сінгх є людиною, яка відповідає за кожне своє слово, адже інакше у тій сфері де працює Holtec просто неможливо – поводження з радіоактивними матеріалами це завжди величезна повсякденна відповідальність. Відтак немає сумнівів, що рівень безпеки малих модульних реакторів Holtec дійсно буде унікальним та недосяжним для існуючих зараз типів реакторів. Але навіть у цьому випадку залишається суто людський фактор – фактор готовності сприйняти нову технологію, адже українські фахівці-атомники, які все життя пропрацювали на великих енергоблоках радянського дизайну вочевидь з насторогою поставляться до радикальних змін реакторної технології вже у найближчому майбутньому. Саме тому наведемо думку щодо малих модульних реакторів президента НАЕК "Енергоатом" Юрія Недашковського, яку він озвучував під час свого минулорічного візиту у США: "Президент Holtec International Кріс Сінгх зробив Україні дуже цікаву пропозицію – створити в нашій країні хаб з розповсюдження в Європу, Азію і Африку малих модульних реакторів з локалізацією виробництва і дуже великої кількості обладнання на українських підприємствах. Йдеться про реактори SMR-160, і до цієї справи вже залучене українське виробництво "Турбоатом", яке має у своїй лінійці турбіни, що підходять для цього проекту. Є також можливість залучити інші українські підприємства».

Юрій Недашковський переконаний, що виробництво малих модульних реакторів є надзвичайно перспективним напрямом у новому будівництві атомних енергоблоків.

"Ці реактори мають підвищений рівень безпеки за рахунок того, що на них застосовується пасивні системи безпеки, тобто, без насосного обладнання, арматурного і багато чого іншого, що вимагає зовнішнього електроспоживання", – пояснив глава українського підприємства. Крім того, реактори проекту SMR-160 маневрені, достатньо дешеві порівняно з реакторами високої потужності, можуть споруджуватися на невеликих площах та не потребують підведення потужних ліній електропередач. Початок процесу ліцензування SMR-160 очікується у 2018 році, а старт активної фази будівництва – приблизно в 2023 році. Ми вважаємо, що для України цей проект дуже цікавий і перспективний", – підкреслив президент Енергоатома.

Оцінюючи подальші перспективи, він зауважив, що потреба в малих модульних реакторах після 2025 року оцінюється загалом у світі у близько один трильйон доларів.

Чому фахівці з величезним досвідом так добре відгукуються про нову технологію? А тому, що вони розуміють фінансування будівництва великих реакторів сьогодні здатні витягнути лише такі країни, як Росія, Індія  або Китай. Тобто ті країни, де держава має можливість на власний розсуд оперувати великими сумами грошей (будівництво одного блоку на 1000 МВт коштуватиме з нуля щонайменше 5 млрд дол.). Приватний інвестор на такі витрати йти не готовий, бо окупність інвестицій в атомній генерації є чи не найдовшою серед енергетичних проектів – 10-15 років. Так, Україна в особі Енергоатома ще у змозі за рахунок проекту «Енергетичний міст Україна - ЄС», який передбачає експорт електроенергії з другого енергоблоку Хмельницької АЕС, залучити кошти на добудову третього а потім і четвертого блоків цієї станції (обидва типу ВВЕР-1000). Але потім гроші на будівництво нових блоків брати просто немає звідки, домовлятись з країною-агресором взагалі не варіант, «китайські» перспективи поки лишаються примарними.

Натомість малі модульні реактори мають цілком реальну перспективу. Адже окупність будівництва складає не 10-15 років, як у випадку мільйонника, а 2-3 роки. Проект Holtec передбачає потужність одного реактора – 160  МВт. Модульність та відносно невисока потужність, обумовлюють невеликі габарити всієї установки, що дозволяє будувати реактори SMR-160 у 5-6 разів швидше великих енергоблоків. Відтак можливе по чергове введення малих модульних реакторів на майданчику АЕС з поступовим нарощуванням її загальної потужності. Тобто поки замовник 10-12 років чекатиме на введення в експлуатацію блоку потужністю 1000-1200 МВт, малі модульні енергоблоки вже зароблятимуть гроші для інвестора.

Ось і виходить, що малі модульні реактори є в середньостроковій  перспективі єдиним варіантом зберегти потужності атомної генерації України на поточному рівні і після 2030 року. А зберегти їх необхідно, адже реальної заміни, яка б відповідала міжнародним кліматичним угодам, окрім АЕС в України немає і про це достатньо чітко сказано в Енергетичній стратегії України на період до 2035 року.

 

Право на лідерство

Безумовною та величезною перевагою нової технології для України є готовність Holtec локалізувати виробництво обладнання для малих реакторів на українських підприємствах.

«Я переконаний, що ваша країна заслуговує право бути лідером у розробці та впровадженні технології виробництва обладнання для малих модульних реакторів. Україна також має усі передумови для того щоб стати експортером цих технологій до інших країн, у вас є чудова наукова та виробнича бази, прекрасні фахівці, які мають успішний досвід керування атомними станціями протягом десятків років. Holtec працює з українським Енергоатомом з 2003 року, за цей час в нас склались дуже близькі партнерські та професійні відносини. Отже ми вважаємо, що з Україною можна успішно співпрацювати у сфері нових ядерних технологій. Власне це те, що я маю сказати Президентові Порошенку та учасникам Ради», - наголосив доктор Сінгх.

Він ще раз зазначив, що розробляючи новий реактор, Holtec в першу чергу керувалась питанням його максимальної безпечності. «Якщо терорист навіть потрапить на наш реактор він нічого не зможе йому заподіяти, таких результатів ми досягли завдяки технологіям ХХІ сторіччя. Отже коли прийде час виводити діючі українські реактори з експлуатації, ми сподіваємось замінити їх нашими новими модульними реакторами», - розраховує Кріс Сінгх.

Він дуже компліментарно відгукнувся про українських фахівців та пообіцяв забезпечити їх престижною роботою: «Талановитість українських науковців та інженерів зіграла велику роль у прийнятті рішення щодо розширення нашої діяльності в Україні. У вас чудові молоді фахівці та технічно досвідчені професіонали – вони заслуговують великих можливостей, і наші проекти в Україні здатні забезпечити для них робочі місця. У наших довгострокових планах створення до 2040 року до 300 тисяч робочих місць за нашою програмою виробництва малих модульних реакторів – ці люди працюватимуть в Україні та інших країнах, де ми побудуємо наші реактори».

 

Американський оптимізм під пресом української дійсності

Позитивні оцінки американського фахівця отримали навіть вщент розкритиковані українські реформи. «Скаржитись на повільність реформ – це добре. Так країна відповідає на діяльність лідерів, адже демократія базується на відгуках суспільства і здатності керівництва країни їх почути. За диктаторської моделі у вас немає права критикувати владу, отже наявність критики влади - це добрий знак для України. Загалом, думаю що крива розвитку вашої країни буде нагадувати хокейну ключку (малює рукою висхідну криву) – довго все відбувається дуже повільно, а потім різкий зліт економіки. Я відчуваю, що зараз Україна саме наближається до стадії підйому, і я готовий інвестувати у розвиток ядерних технологій в Україні разом із вашим урядом. Я маю віру у те, що ця країни ставатиме кращою і у майбутньому буде процвітати. Ваша країна чудова, і я впевнений вона подовжить розвиватись, економіка зросте, рівень життя покращиться. Вірте у це», - говорить Кріс Сінгх і йому дійсно хочеться вірити.

Нажаль сувора українська реальність вступає у жорсткий дисонанс з оптимізмом американського гостя. Його оцінки наших перспектив зокрема базуються на успіху проекту ЦСВЯП, в рамках якого Енергоатом пройшов складну процедуру due diligence (детальна незалежна перевірка об'єкту інвестування).

У підсумку НАЕК «Енергоатом» був визнаний компанією з гарною кредитною історією, що дозволило йому підписати з урядовою американською корпорацією OPIC угоду про страхування політичних ризиків будівництва ЦСВЯП на суму 250 млн дол. Агентство Moody’s присвоїло облігаціям, які були емітовані під залучення 250 млн дол., рейтинг Аа2 зі стабільним прогнозом. Організатором продажу облігацій на ринку США став банк BA Merryl Lynch. Рейтинг Аа2 на той час (лютий 2018 року) був на 15 пунктів вище за суверенний рейтинг України - Caa2. Таким чином, українська державна компанія змогла вийти на ринок запозичень США, обсяг якого складає 40 трильйонів доларів, відзначили в ОРІС.

Здавалося б прекрасна історія для потенційного інвестора, але ж в нас завжди знайдеться неочікуваний варіант, як «покращити» інвестиційну привабливість державної компанії. У новій законодавчій ініціативі Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, пропонується в ході реформування енергетичного сектору та розвантаження ДП «Енергоринок» списати заборгованість державних вугільних підприємств перед енергоринком з… Енергоатома. Оце так новина! Як там звучить одне із завдань Національної інвестиційної ради: розробка пропозицій щодо стимулювання та розвитку інвестиційної діяльності в Україні? Ні, не чули про таке. Натомість у законопроекті №8253 (нагадаємо, ним Енергоатом визначається як єдине підприємство, з котрого списується дебіторська заборгованість) нерозкритою залишається тема кредиторських зобов’язань атомного оператора. Більш того, прикінцевими положеннями на час дії процедури погашення заборгованості припиняється дія мораторію на банкрутство. До яких наслідків це може призвести в Енергоатомі добре пам’ятають, коли Компанія понад півроку жила з арештованими рахунками.

І хоча це наразі лише законопроект, переважна більшість спостерігачів переконані, що його ухвалення не змусить на себе чекати, адже він задовольняє інтереси усіх зацікавлених сторін, окрім атомників та звісно потенційних інвесторів, які досі вірять у перспективи нашої ядерно-енергетичної галузі та України загалом.

УНІАН, Антон Лосєв


Україна завдяки будівництва ЦСВЯП отримає ядерну незалежність від Росії – Порошенко

27.04.2018

УНІАН

Україна завдяки будівництва Централізованого сховища відпрацьованого ядерного палива, яке буде приймати паливо тільки від українських атомних станцій, отримає ядерну незалежність від Росії, куди сьогодні вирушає відпрацьоване українське паливо. Про це заявив президент Петро Порошенко на прес-конференції, присвяченої Чорнобильській трагедії.

«З повноцінним стартом будівництва сховища наша країна отримає ще одну, ядерну, незалежність від Росії», - сказав президент.

За його словами, за 26 років незалежності Україна, як потужна держава з ядерною енергетикою, була єдиною у світі країною, яка не мала власного сховища для відпрацьованого ядерного палива.

«Комусь це було вигідно, щоб ми постійно були на голці у Москви. Сьогодні захочемо – приймемо, завтра захочемо – не приймемо. Захочемо виставити тарифи (на прийом палива – УНІАН), які роздягають українців, – будь ласка», - прокоментував Порошенко повну залежність від Росії у сфері поводження з відпрацьованим ядерним паливом.

Також президент додав, що за послуги з приймання палива Україна щороку платила і платить за 200 млн дол.

«Заповнення сховища до проектного рівня займе близько 50 років», - повідомив глава держави.

Як повідомляв УНІАН, на початку липня 2017 року Держатомрегулювання видала компанії «Енергоатом» ліцензії на будівництво та введення в експлуатацію Централізованого сховища. Будівництво стартувало 9 листопада минулого року.

Довідка УНІАН. Централізоване сховище відпрацьованого ядерного палива буде вміщати ВЯП українських АЕС. Загальна ємність ЦСВЯП складе 16 529 відпрацьованих тепловиділяючих збірок для реакторів типу ВВЕР-440 та ВВЕР-1000. Підрядник будівництва – американська компанія Holtec International.

Держпідприємство «НАЕК «Енергоатом» – найбільший виробник електроенергії в Україні з часткою сукупного виробництва понад 50% у загальному обсязі виробництва електроенергії України. На «Енергоатом» покладено функції експлуатуючої організації, яка відповідає за безпеку експлуатації всіх АЕС країни.


Запорізька АЕС почала будівництво сонячної електростанції потужністю 13,6 МВт

20.04.2018

УНІАН

Запорізька АЕС, яка входить до складу Національної атомної енергогенеруючої компанії «Енергоатом», почала будівництво сонячної електростанції потужністю 13,6 МВт. Про це повідомляє прес-служба станції.

Згідно з повідомленням, станція буде мати близько 5 тис. сонячних панелей. Це пілотний проект для «Енергоатому» в сфері сонячної енергетики, за результатами його реалізації компанія прийме подальше рішення про напрямки розвитку альтернативної енергетики.

За інформацією прес-служби, в травні буде проведено тендер і вибрали підрядника, який безпосередньо спроектує і встановить сонячні панелі.

Довідка УНІАН. Запорізька АЕС – найбільший енергетичний об'єкт в Україні та Європі зі встановленою потужністю 6 000 МВт. На ЗАЕС експлуатуються 6 енергоблоків потужністю 1 млн кВт кожний.

Держпідприємство «НАЕК «Енергоатом» – найбільший виробник електроенергії в Україні з часткою сукупного виробництва понад 50% у загальному обсязі виробництва електроенергії України. На «Енергоатом» покладено функції експлуатуючої організації, яка відповідає за безпеку експлуатації всіх АЕС країни


Голова первинної профспілкової організації Енергоатому Олексій Лич в проекті "Незалежність" на 5 каналі

02.04.2018

 

 


Атомна енергетика залишиться базою енергосистеми України, але їй потрібно навчитися співіснувати з ВДЕ

02.04.2018

Атомна енергетика залишиться основою енергосистеми і базою енергобезпеки України. Незважаючи на зростання частки ВДЕ, частка атомної енергетики повинна зберігатися на існуючому рівні, але АЕС повинні стати більш маневреними.

Про це говорив Володимир Бандуров, голова підкомітету ВР з питань ядерної політики та ядерної безпеки в рамках круглого столу «Роль електроенергетики в підвищенні енергетичної безпеки України», посилаючись на Енергетичну стратегію 2035, прийняту Кабінетом міністрів.

Енергетична стратегія до 2035 року передбачає, що частка атомної енергетики в енергобалансі буде зберігатися приблизно на існуючому рівні – 50 – 55%. При тому, що виробництво електроенергії на АЕС має поступово збільшуватися – до 95 – 100 млрд кВт-год на рік, виходячи із запланованого зростання потреби країни в електроенергії 2% в рік.

«Атомна енергетика залишається головною базовою складовою енергетичної галузі України. І розвиток атомної енергетики – це визначальне завдання посилення енергетичної безпеки України», - підкреслив глава підкомітету.

Але в той же час Енергостратегія передбачає зростання частки «зеленої» енергетики до 22% (з урахуванням великих ГЕС) до 2035 року, а план розвитку ВДЕ передбачає досягнення 11% ВДЕ вже в 2020 році. І це, за словами Бандурова, є одним з викликів для атомної енергетики як в короткосрочной, так і довгостроковій перспективі.

В умовах збільшення частки ВДЕ, прописаних у планах і стратегіях, НАЕК «Енергоатом», оператор усіх діючих українських АЕС, необхідно запровадити можливість оперативного регулювання видачі потужностей.

За словами голови підкомітету, до 2020 року на енергоблоках АЕС має бути впроваджено так званное первинне частотне регулювання потужностей – в діапазоні +- 2% ,«так як ГЕС і ГАЕС вже не зможуть самостійно відстежувати генерацію ВЕС і СЕС, як це відбувається сьогодні». Цього також вимагає приєднання України до ENTSO-E, і такі роботи вже проводяться на першому енергоблоці Запорізької АЕС, наголосив Володимир Бандуров.

Вже до 2025 року «хоча б на 3 – 4 енергоблоках» необхідно запровадити можливість використання режиму вторинного регулювання потужності – за аналогією з АЕС Франції. На сьогодні такі роботи ведуться лише на пілотному енергоблоці №2 Хмельницької АЕС, де вивчаються можливості регулювання потужності +/- 250 МВт, зазначив депутат:

«Це особливо важливо в нових умовах функціонування ринку електроенергії при різкому зростанні частки відновлюваної енергетики до 10 – 12%, коли робота атомних блоків в базовому режимі буде неефективною».

"Зелені" потужності на АЕС

Цікаво також, що в комітеті вважають, що Енергоатом може будувати на територіях АЕС інші потужності – сонячні та вітрові – що допоможе замістити в майбутньому вибувають енергоблоки:

«У Енергоатому є 7 – 8 років для будівництва інших потужностей в санітарно-захисних зонах на майданчиках діючих АЕС, а саме сонячних і вітрових електростанцій, до речі вже є пілотні проекти – на майданчиках Запорізької АЕС та Южно-Української АЕС... Це дійсно реальний шлях заробити кошти як на нове будівництво, так і на зняття з експлуатації діючих атомних блоків».

Він підкреслив, що виведення енергоблоків, що вичерпали свій термін експлуатації, не горами, і що вже зараз необхідно шукати фінансування, як на вивід цих потужностей, так і на потужності, які їх замінять, зокрема модульні атомні реактори:

«До 2035 року у нас закінчується термін експлуатації всіх енергоблоків крім двох. Тому не тільки НАЕК «Енергоатом», але і вся країна повинні думати про те, яким чином ми будемо заміщати вибувають потужності атомних блоків».

elektrovesti.net


Чи потрібна Україні ядерна енергетика

29.03.2018

І якщо так, то що доведеться зробити для її збереження

Атомної електроенергії в нашій країні багато, і вона найдешевша. Мабуть, цей факт сподобався укладачам Енергетичної стратегії України на період до 2035 року, і вони вирішили: нехай так буде завжди. Принаймні, в найближчі десятиліття. Однак експлуатаційний ресурс АЕС не вічний, і він вичерпується. А разом з ним відходить у минуле і епоха дешевого «мирного атома». Щоб зберегти АЕС, доведеться розщедритися не тільки на газ, але і на більш високотехнологічну ядерну галузь.

19 березня в ході круглого столу «Роль електроенергетики в посиленні енергетичної безпеки України» у Верховній Раді спливла «ядерна» тема. На тлі бурхливої ейфорії з приводу відновлюваної генерації, а також новітніх галузевих технологій, які стрімко дешевшають», експерти раптом згадали, що в країні ще є генерація традиційна. Мова, зокрема, йшла про те, що далі робити з атомної генерацією? Відповіді на це питання поки не знайшов ніхто.

Зате професіонали добре знають, що якщо до 2030 р. в Україні не буде побудовано жодного атомного енергоблоку, ядерні потужності в країні почнуть скорочуватися. Мова, в першу чергу, йде виведення з експлуатації самого старого енергоблоку №1 Рівненської АЕС потужністю 440 МВт, якому у 2010 р. ДІЯРУ (Держінспекція ядерного регулювання) видала ліцензію на продовження строку експлуатації на 20 сверхпроектных років.

У 2030 році цей термін закінчується – і реактор зупинять. З цього моменту для вітчизняної ядерної енергетики настає переломний момент: або вона продовжить розвиватися і запускати в дію нові потужності замість виведених, або просто зникне. У 2031 році відправлять на заслужений відпочинок другий блок РАЕС, такої ж потужності, як і перший. Потім прийде черга енергоблоків «тисячників».

У період з 2030-го по 2040 рік, Україні доведеться зупинити 12 з 15 діючих реакторів – у всіх з них закінчиться 30-річний проектний і 20-річний понадпроектний термін експлуатації. Це майже 11 ГВт атомних потужностей з нині діючих 13,8 ГВт.

Після 2040-го року в роботі залишаться тільки два відносно нових енергоблоку №4 Хмельницької та №4 Рівненської АЕС, а також №6 Запорізької АЕС, який був введений в дію в 1996 р.

Чутки про смерть мирного атома перебільшені. Можна припустити, що розробники Енергетичної стратегії України на період до 2035 року були консерваторами. А можливо, позначилося ядерне лобі, оскільки документ передбачає збереження частки АЕС у загальному виробництві електроенергії до 2035 року на нинішньому рівні – більше 50%. І це за умови очікуваного, після 2020 року, щорічного зростання споживання електрики на 2%. Значить, видавати електрики в мережу атомникам доведеться більше: замість нинішніх 85 порядку 95-100 млрд кіловат-годин на рік.

Слід зазначити, що плани Києва з розвитку «мирного атома», незважаючи на їх різке неприйняття з боку «зеленого лобі», цілком узгоджуються з світовими тенденціями. Згідно з прогнозами Міжнародного енергетичного агентства, зростання ядерних потужностей в період з 2015-го по 2040 р. може скласти 25%, при цьому частка АЕС в загальносвітовому балансі вироблення електрики зросте з 11% до 14%.

За даними МАГАТЕ, на сьогодні в 15 країнах світу на різних стадіях будівництва перебувають 56 ядерних реакторів при загальній чисельності світового атомного парку 449 одиниць.

І хоча основним трендом на світовій енергетичній карті в найближчі 20 років буде залишатися прискорений розвиток відновлюваної енергетики, чутки про швидкої і неминучої смерті АЕС є перебільшеними.

Це означає, що атомний вибір розробників національної енергетичної стратегії цілком може виявитися виправданим. Однак за умови одного «але»: якщо атомники знайдуть гроші на спорудження нових ядерних енергоблоків.

«Енергоатом» приступає до програми заміщення потужностей. Безумовно, НАЕК «Енергоатом» у короткостроковій перспективі має резерви для збільшення вироблення струму навіть на базі існуючих потужностей. Зокрема, за словами першого віце-президента – технічного директора дп НАЕК «Енергоатом» Олександра Шавлакова, в цьому році очікується введення в експлуатацію лінії електропередач ЛЕП 750 кВ «Запорізька АЕС – Каховська», що дозволить зняти проблему «замкненою потужності» на ЗАЕС. Це плюс 700 МВт в енергосистему.

Крім того, ведуться роботи по поліпшенню охолоджуючої здатності водойми-водосховища на Южно-Українській АЕС, яка в літні місяці може працювати тільки двома блоками замість трьох. Все це, безумовно, дозволить НАЭКу підвищити КВВП (коефіцієнт використання встановленої потужності). Проте абсолютно очевидно, що без спорудження нових реакторів українських АЕС виконувати стратегічні плани не зможуть. Зберігати поточний рівень виробітку на діючих реакторах можливо тільки до 2030 року.

Проте вже до 2035 року в проектному строку експлуатації залишиться лише два блоки, а в сверхпроектном – 4. До того часу, крім виведення двох блоків по 440 МВт на РАЕС, можуть бути зупинені ще сім «тисячників».

На думку Олександра Шавлакова, проектування нових ядерних блоків потрібно починати не пізніше 2021 року, а їх будівництво – 2024-25 рр. Це граничні терміни, якщо врахувати, що на передпроектні, проектні, будівельно-монтажні та пуско-налагоджувальні роботи при спорудженні атомного реактора необхідно в середньому 10 років.

Ще більш жорсткі терміни називає голова правління ВАТ «КІ «Енергопроект» Юрій Малахов, який вважає, що в сучасних умовах термін будівництва блоку складає в загальній складності 15 років.

Як повідомила на своїй Facebook-сторінці «Атомна енергетика України» з посиланням на миколаївські ЗМІ, про це Малахов заявив минулого тижня в ході робочої наради на Южно-Українській АЕС. На цій нараді, зокрема, розглядалася дорожня карта будівництва заміщуючих потужностей в НАЕК. За словами керівника «Енергопроекту», якщо дати старт роботам в 2018 році, то новий блок на ЮУАЕС буде введений в експлуатацію до 2033 року. Однак для початку потрібно визначитися ще й з вибором типу реактора. Їм за визначенням не може бути технологія держкорпорації «Росатом». Як з політичних причин, так і в силу потреби в енергетичної диверсифікації.

Южно-Українська АЕС для спорудження нового реактора №4 була вибрана не випадково. Саме майданчик ЮУАЕС, крім ХАЕС, є пріоритетною для старту програми заміщення потужностей «Енергоатому».

Одним словом, якщо Київ має намір продовжити розвивати атомну енергетику, починати потрібно вже сьогодні. Завтра буде пізно. І починати потрібно, зокрема, з розробки національної програми розвитку ядерної енергопромислового комплексу. Галузь, яка виробляє більше половини електроенергії в країні, такої програми заслуговує.

Як зберегти ядерно-енергетичний статус? Однак, щоб приступити до реального спорудження нових АЕС, ні галузевої програми, ні наявності політичної волі на державному рівні виявиться недостатньо. Як вже згадувалось, основною проблемою є пошук інвестицій. Де взяти гроші на будівництво? Які інвестиційні фонди можливо залучити і під які тарифні можливості споживача?

На сьогодні організація фінансування будівництва нових АЕС в Україні є важко здійсненним завданням. А то і зовсім малореалістичним. Особливо, якщо врахувати, що орієнтовна вартість споруди того ж нового блоку AP 1000 компанії Westinghouse може скласти близько $5 млрд.

Станом на 2018 рік навряд чи в світі знайдеться розсудливий інвестор, який погодиться вкладати мільярдні кошти в ядерну енергетику в Україні. На сьогоднішній день труднощі з організацією фінансування ядерних об'єктів відчувають навіть такі країни, як США, Англія або Фінляндія.

Безумовно, з точки зору високої капіталоємності, а також тривалості інвестиційного циклу, атомна енергетика в постфукусимский період є для бізнесу одним з найменш привабливих видів генерації. Позначається і активну протидію ядерних проектів з боку громадської думки, з якою у країнах ліберальної демократії вважаються.

Однак не можна забувати і про безумовні переваги «мирного атома». АЕС є джерелами концентрованої енергії великої потужності, що працюють в стабільному базовому режимі, не забруднюють атмосферу шкідливими викидами, а також володіють найбільш високим КВВП, який доходить до 100%. Плюс паливна складова на атомних станціях в рази нижче, ніж на теплових. А ще наукомісткі ядерні технології можуть використовуватися, крім генерації, в медицині, промисловості, сільському господарстві та інших сферах життєдіяльності.

І якщо знайти засоби для спорудження такого капіталомісткого і долгоокупаемого об'єкта, як ядерний енергоблок, у господарстві він вже точно не завадить.

Однозначних універсальних рішень, як залучити інвестиції в АЕС, на світовому ринку не існує. Найбільш ймовірно, що Києву разом з майбутніми партнерами доведеться знаходити свої комбіновані варіанти залучення необхідних коштів.

Хто і скільки заплатить? Не можна забувати у зв'язку з цим і про те, що тариф на атомну електроенергію в Україні є одним з найнижчих у світі й становить 54,5 копійки за 1 кіловат-годину при ціні теплової генерації в березні 1,96 грн/кВт-ч. Неважко підрахувати, що зростання ціни атомного кіловат-години в умовах конкурентного ринку навіть на одну третину – до 3 американських центів, – вже здатний забезпечити будівництво двох нових ядерних блоків на протязі 10 років. А ще можливо дійсно вдасться налагодити спорудження ХАЕС-3 під експортний контракт. Віриться насилу, але теоретично можливо.

Безумовно, знайдеться чимало експертів, які назвуть атомні плани Енергетичної стратегії завищеними і малореалістичним. Хоча б з точки зору обмеженої купівельної спроможності вітчизняних споживачів. Знайдуться й такі спеціалісти, які скажуть, що ядерна генерація в Україні більше розвиватися взагалі не буде.

Однак якщо врахувати факт цінового перекосу в країні між ТЕС і АЕС в чотири рази, а також перспективу вирівнювання цінового диспаритету між електростанціями в майбутньому енергоринку, можна допустити і третій сценарій: статус розвиненої ядерно-енергетичної держави Києву вдасться зберегти.

Олег Кільницький, mind.ua